Квага

Квага (Equus quagga quagga) — вимерлий підвид рівнинної зебри, що жив у Південній Африці. Довгий час вважалося, що це був окремий вид, але нещодавно[коли?] генетичні дослідження показали, що це був найпівденніший підвид зебри рівнинної. Назва походить від її вигуку, щось на кшталт «Ква-ха-ха»([ˈkwɑːxɑː])[2][3]

?
Квага

Кобила квага у Лондонському зоопарку, 1870
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Непарнокопитні (Perissodactyla)
Родина: Коневі (Equidae)
Рід: Кінь (Equus)
Вид: Зебра бурчеллова (Equus quagga)
Підвид: †E. q. quagga
Триноміальна назва
†Equus quagga quagga
(Boddaert, 1785)

Former range in red
Синоніми
List
  • E. q. isabellinus Hamilton Smith, 1841
  • E. q. lorenzi Lydekker, 1902
  • E. q. greyi Lydekker, 1904
  • E. q. danielli Pocock, 1904
  • E. q. trouessarti Camerano, 1908
Посилання
Вікісховище: Equus quagga quagga
EOL: 31999507
ITIS: 926245
МСОП: 7957
NCBI: 89252
Fossilworks: 236287

Квага, вважають, мала близько 257 см завдовжки та 125—135 см заввишки в холці. Головна відмінність від інших зебр— обмежене поле малюнку, в основному коричневих і білих смуг, передньою частиною тіла. Задня була коричневою й без смуг, і, отже, більш конеподібна. Розподіл смуг істотно варіювався між особами. Мало що відомо про її поведінку, проте, імовірно, вони кочували стадами в 30-50 осіб. Ареал розповсюдження обмежувався тереном Карру колишніх Капської провінції й південної частин Оранжевої республіки Південної Африки.

З початку нідерландської колонізації Південної Африки на кваг сильно полювали, також вони конкурували з домашніми тваринами за пасовища. Остання квага в дикій природі загинула 1878-го. Останній у світі віслюк кваги помер у неволі в Амстердамі 12 серпня 1883-го. У 1984-му році квага була першою вимерлою твариною, аналіз ДНК якої було проведено.

Одомашнення кваги було трохи дивним — їх використовували для охорони стад інших домашніх тварин. Вони набагато раніше за інших домашніх тварин (овець, корів, кур) відчували наближення хижака й попереджали людей гучним криком «квах», завдяки якому й отримали свою назву.

Генетичне дослідження, опубліковане в 2005 році, підтвердило статус підвиду квага. Воно показало, що в них було достатньо невелике генетичне різноманіття, і що відокремлення від інших підвидів рівнинної зебри відбулось від 120 до 290 тисяч років тому, у плейстоцені, можливо, у час передостаннього льодовикового максимуму.[4]

Проєкт «Квага»

У 1987 році було запущений проєкт відновлення кваг як біологічного підвиду, «Quagga Breeding Project». Проєкт організовано за участю експертів — зоологів, селекціонерів, ветеринарів, генетиків та екологів. Були виведені селекційним шляхом 9 тварин, яких помістили для спостереження в парк Етоша, Намібія, і в спеціальний табір, розташований поблизу містечка Робертсон, Cape Nature Conservancy farm Vrolijkheid.

20 січня 2005 на світ з'явився представник третього покоління кваги — огир Генрі, який настільки схожий на типову квагу, що деякі експерти впевнені;— він навіть більш схожий на квагу, ніж деякі музейні експонати цієї тварини, виготовлені з натуральних шкір. Один з родоначальників проєкту, натураліст Рейнгольд Рау, впевнений, що проєкт буде вдалим, і незабаром відновлених кваг розселятимуть на просторах Південної Африки[5].

Примітки
  1. Hack, M. A.; East, R.; Rubenstein, D. I. (2008). Equus quagga quagga. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 5 January 2008.
  2. Max, D. T. (1 січня 2006). Can You Revive an Extinct Animal?. The New York Times. Процитовано 3 березня 2014.
  3. Rebuilding a Species. VOA. Процитовано 10 квітня 2014.
  4. Hofreiter, Michael; Caccone, Adalgisa; Fleischer, Robert C.; Glaberman, Scott; Rohland, Nadin; Leonard, Jennifer A. (2005). A rapid loss of stripes: the evolutionary history of the extinct quagga. Biology Letters 1 (3): 291–295. ISSN 1744-9561. doi:10.1098/rsbl.2005.0323.
  5. Edward R. Winstead (20 жовтня 2000). In South Africa, the Quagga Project Breeds Success (англ.). genomenewsnetwork.org. Архів оригіналу за 28 березня 2013. Процитовано 7 серпня 2013.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.