Кедлстон-голл

Землі в місцевості Кедлстон належали багатій родині Керзон щонайменше з 1297 року. Засновник нині існуючих споруд садиби — сер Натаніель Керзон, який пізніше отримав титул 1-го барона Скарсдейл. Для палацу в садибі використано проект нездійсненої вілли Моченіго італійського архітектора Андреа Палладіо. Будівництво в місцевості Кедлстон реалізували англійські архітектори Метью Бреттінгем та Джеймс Пейн. Натаніель Керзон запросив також маловідомого на той час архітектора Роберта Адама для створення паркових павільйонів. Проекти паркових споруд і їх вибудова настільки сподобались володареві, що той призначив Роберта Адама головним керівником будівництва в садибі.

Масштабне будівництво розтяглося в часі. Серед перших споруд — господський будинок палац, серед останніх — оранжерея 1800 року. Натхнений успіхом Роберт Адам запроектував цілу низку паркових павільйонів і дивацьких декоративних споруд, які ніколи не були здійснені.

Палац. Головний фасад.

Розріз споруди за центральною віссю через парадну залу та залу з куполом.

Головна споруда садиби — триповерховий палац, поєднаний заокругленими галереями з двома бічними павільйонами. Центральна частина палацу з шестиколонним портиком головує в ансамблі і через висоту, і через видовжені барокові сходи. Трикутний фронтон портика прикрашають декоративні скульптури Бахуса, Венери та Церери. Зали цієї частини для житла — не використовувались, а виконували представницькі функції на часи відвідин почесних гостей та вельмож. Невеликий перший поверх прикрашений рустом і трактований як підмурки для двох верхніх. Парадним вважався другий поверх, прикрашений великими вікнами. Північний фасад споруди розтягнутий на 107 метрів, офіційний, холоднуватий і більш відповідний проекту Андреа Палладіо. Більш цікавим став південний фасад, розроблений та вибудований Робетом Адамом. Він тричастинний, центральна частина — у вигляді глухої триумфальної арки давньоримського імператора Константина в Римі. В нішах поставлені декоративні скульптури. Дещо несподіваним було використання і поєднання з давньоримською за витоками архітектурою барокових за характером заокруглених сходів, що пом'якшило помірковану і офіціозну архітектуру. Чотири колони фальшивої тріумфальної арки прикрашені зверху класичними скульптурами, як то і було в римському оригіналі. Південний силует споруди вінчав низький купол, який ззовні видно лише з відстані.

Палладіанська стилістика фасадів доповнена давньоримською стилістикою парадних інтер'єрів. Центральна зала палацу нагадувала атріум багатого римського помешкання. Залу прикрасили двадцятьма алебастровими колонами, що несуть важкий карниз. Стіни за колонами прикрашені нішами з класичними скульптурами. Верхні частини стін прикрашені грізайлями. Підлогу в залі створили за технологіями штучних італійських підлог з використанням мармуру. Роберт Адам використав нове на той час освітлення через скляний дах.

З півдня до парадної зали прибудована кругла купольна зала на всю висоту споруди. Її найбільша висота досягла 18,6 метри. Кругла зала планувалась як скульптурна галерея і була завершена 1763 року. В декорі еклектично поєднані давньоримські елементи з англійським класицизмом середини 18 ст. Верхом компромісу і глупоти стали печі, замасковані під п'єдестали для великих декоративних ваз. Декілька інших зал продовжують в декорі стилістику стародавнього Риму та класицизму, але в більш стриманих формах (парадна спальня їдальня, бібліотека, музичний салон). Інтер'єри доповнені зразками старовинних меблів та творів декоративно-ужиткового мистецтва.

Лорд Джордж Натаниель Керзон, що був першим віце-королем колоніальної Індії з 1898 року, сприяв збагаченню родини і передачі сюди значної колекції індійських та східних пам'яток, збережених донині.

Садиба з південного боку.

Архітектор Роберт Адам виступив також і як головний садівник та ландшафтний архітектор. Саме з ініціативи Роберта Адама в арку оселили оленів. Адам наслідував настановам, які запропонував Чарльз Бриджмен (1690—1738), тобто парковий дизайн, що копіював натуральні краєвиди. Роберт Адам ретельно переробив залишки регулярного розпланування на краєвиди з імітацією натуральних ландшафтів, доповнених парковими павільйонами. Володар садиби в 1760-ті роки передав йому рідкісне насіння італійських рослин, серед яких було і насіння рододендронів. Роберт Адам сприяв появі нових ділянок з галявинами та кущами і деревами. На території пейзажного парку розпочали випас панської худоби. Аби худоба не губилась, межі випасу були обнесені кам'яними мурами, прихованими за рослинами.

Серед незвичних паркових споруд, що межують з примхами, будиночок рибалки з приміщеннями «Холодна ванна» і зали для збереження човнів. Архітектор Джордж Ричардсон запропонував вибудувати також гексагональний будиночок, але була вибудована лише оранжерея, спорудження якої і завершило створення ансамблю.

Садиба Кедлстон-холл з півночі.

З 1987 року управління садибою Кедлстон-холл перейшло до Національного трасту, популярного пам'яткоохоронного закладу країни. Національний траст сприяв видаленню нехарактерних додатків 20 століття в саду і відновленню, наближенню його вигляду до доби праці тут Роберта Адама. Парк і сади садиби відкриті для відвідин з березня до жовтня з 10-ї до 18-ї години. Відвідини парку взимку обмежені 16-ю годиною. Відвідини для дорослих коштують чотири фунти.

• Гранд-тур
• Роберт Адам
• Палладіанство
• Пейзажний парк
• Хамфрі Рептон
• Національний траст

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кедлстон-голл

• Historia architektury dla wszystkich — Tadeusz Broniewski, Wydawnictwo Ossolineum, 1990 r.