Піч

• Руська піч — масивна піч з лежанкою (полом), поширена в Росії, Білорусі та Україні.
• Груба — піч для опалювання приміщення
• Буржуйка — невелика металева грубка
• Кабиця — піч у сінях[1], у дворі або в садку, літня кухня[2]
• Тондир — піч, вирита в землі, використовується насамперед для випікання тонкого хліба, поширена на Кавказі та в Середній Азії
• Вогнище — примітивна піч, місце для розведення вогню в приміщенні
• Камін (коминок) — відкрита пічка з широкими челюстями і прямим димарем

Найбільш ранні печі, було знайдено у Центральній Європі, і відносяться вони до 29000 року до нашої ери. Вони являли собою ями усередині юрт та призначалися для смаження. В Україні від 20000 років до нашої ери, люди використовували ями з розпеченим вугіллям, покритим попелом. Їжа була загорнута у листя і клалася зверху на попіл, потім усе це засипалося землею. У таборах, знайдених у Межиріч, Острог, Україна у кожній хижі було вогнище, використовуване для опалення та приготування їжі.

Печі також, використовувалися культурами, які жили у долині Інду і у додинастичному Єгипті. До 3200 року до нашої ери, у населених пунктах по усій долині річки Інд, кожен будинок з сирцевої цегли, мав піч. Печі використовувалися для приготування їжі та задля виготовлення цегли. Додинастичні цивілізації у Єгипті, використовували печі для випалення, близько 5000-4000 року до нашої ери щоб робити глиняний посуд.

У Стародавній Греції люди навчилися використовувати печі для випічки хліба. Греки створили велику різноманітність буханців з тіста різних форм і стилів. Пекарська справа і торгівля, розвивалися як професії і все частіше, хліб було приготовано за межами сімейного будинку, спеціально навченими працівниками, і відтак, він продавався громадськості.

Історична піч

У середні віки, європейці використовували каміни у поєднанні з великими котлами. Вони були схожі на жаровні. Після середньовіччя, з плином часу, печі зазнали багато змін. Кожен проект має свою власну мотивацію і мету. У дров'яній печі, побачили поліпшення за рахунок зручності додавання дров у топки, що дозволило краще підтримувати вогонь і зменшити викид диму. Іншою відомою піччю — була чавунна плита. Вони були вперше використані на початку 1700-х років, деякі з них мали власний димохід з залізної трубки.

Іванівка, Чернігівська область

На початку 19-го століття, було розроблено вугільні печі. Їх форма була циліндричною і їх було зроблено з важкого чавуну. Газова піч з'явилася ще на початку 19-го століття. Газові плити стали дуже поширеними побутовими печами і були доступні для більшості будинків і житлових кварталів. Перші електричні печі було винайдено наприкінці 19-го століття, однак, як і багато інших електричних винаходів, призначених для комерційного використання, масове застосування їх обмежувалося дорожнечею електроенергії. Завдяки великій довжині каналів, якими рухаються гарячі гази, ККД в опалювальних печах досягає 85 і більше відсотків. Для прочищення цих каналів від сажі у печах монтуються люхта.

Зовсім недавно, печі стали трохи більш високих технологій з точки зору стратегії для приготування їжі. Мікрохвильову піч, як інструмент для приготування їжі було винайдено Персі Спенсером 1946 року, і за допомогою інженерів, мікрохвильову піч було запатентовано. У мікрохвильовій печі, використовується НВЧ-випромінювання для збудження молекул у їжі, яке викликає тертя, і таким чином, виробляється тепло. Європейські чавунні пічки для заміського будинку або дачі відрізняються ергономічністю, надійністю, привабливим дизайном. У конструкції передбачена конвекційна камера для кращого теплообміну.

Піч є символом материнського начала, рідної хати, батьківщини. Піч сприймалася як родинний вівтар, місцеперебування богів родинного вогнища (сакральне значення печі відбите в приказці «Я сказав би, та піч у хаті»). Крім того, піч символізує достаток, а також домосідство («За ходячим ліс, за лежачим піч», домосідів називали «пічкурами»). Простір біля печі називався «баб'ячим кутком»: це було місце хатньої роботи жінок. На Новий рік був такий звичай, як «весілля печі» (можливо, звідси походить приказка «піч регоче, короваю хоче»). З іншого боку, піч (переважно стара) вважалася пов'язаною з нечистою силою («В старій печі чорт палить»)[3].

У Глухівському повіті Чернігівської губернії існував весільний звичай «печогладин» («печоглядин»): до нареченого приходили родичі нареченої, удаючи при цьому, що виправляють, гладять, мажуть піч, за що їх частували. У супровідних піснях співали «Прийшли ми печі гладати», що може вказувати на походження цього дієслова від ранішого «глядати» і пізнішого надання йому значення «гладити»[4]. Учасників обряду називали печогладами[5].

Румунський вираз a aduce noră pe cuptor («привести невістку на піч») означає «привести дружину в батьківський дім, одружитися». У румун і молдаван існував звичай, за яким дівчина, якщо її кинув хлопець, забиралася на піч у його хаті й не злазила з неї доти, доки він не згоджувався взяти її заміж (описується в оповіданні «Пе-коптьор» М. М. Коцюбинського).

• Піч (символ)
• Буржуйка
• Горн
• Лежанка

• Піч // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.

• Піч // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 152. — ISBN 978-966-7407-83-4.
• Піч // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1390-1391. — 1000 екз.