Кельбаджар

Кельбаджа́р (азерб. Kəlbəcər) — місто в Азербайджані, адміністративний центр Кельбаджарського району. З 1992 року по 2020 рік перебував під вірменською окупацію і називався Карвача́р (вірм. Քարվաճառ, від вірм. «(місце) продажу каміння»). З 15 листопада 2020, згідно з домовленістю про припинення вогню, Азербайджан відновив свій суверінітет над містом[1].

Кельбаджар
азерб. Kəlbəcər

Координати 40°06′24″ пн. ш. 46°02′18″ сх. д.

Країна  Азербайджан
Адмінодиниця Кельбаджарський район
Висота центру 1584 ± 1 м
Водойма Трту
Офіційна мова азербайджанська
Населення 7246 осіб (1989)
Часовий пояс UTC+4
Телефонний код +994 237 (Кельбаджарський район)
Автомобільний код 32
GeoNames 586268
Кельбаджар
Кельбаджар (Азербайджан)

Географія

Місто розташоване на річці Трту, на трасі місцевого значення Дрмбон — Карвачар — Джермаджур — Джермук.

Клімат

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 19.8 °C (67.6 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -7.4 °С (18.7 °F).[2]

Клімат Кельбаджара
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середня температура, °C −7,4 −6 −0,5 6,7 11 15,5 19,8 19 14,8 8 2 −4 6,6
Норма опадів, мм 30.5 37.3 61.5 81.3 106.4 88.7 57.4 45.7 43.2 53.3 39.4 32.8 677.5
Днів з опадами 7,9 8,6 11 12,1 15,1 10,2 5,6 4,7 4,9 8,3 7,1 7,4 102,9
Вологість повітря, % 69.5 71.2 66 58.2 56.6 50.8 43.4 43.8 47 58.3 62.7 69.7 58.1
Джерело: Weatherbase

Історія

У всій античності, з II ст. до н. е. до 90-х рр. IV століття н. е. вірмено-албанський кордон проходив по річці Кура[3][4][5][6][7][8] а територія гавара Вайкунік провінції Арцах входило до складу Великої Вірменії (в V ст. н. е. — васальної Албанії)[9][10][11]. У ранньому середньовіччі — частина вірменського князівства Хачен,[12][13][14] потім частина вірменського мелікства Джраберд[15]. Вперше згадується в рукописі 1402 р. під назвою Каравачар (вірм. — «продавець каменя»).

Спадковими правителями області були князі Допяни.

Неподалік розташований вірменський монастир Дадіванк, зведений у 1214 році Арзухатуном Арцруні, дружиною Вахтанга Тагаворазна. У Дадіванку знаходяться могили князів вірмен[16][17] Араншаїків-Вахтангянів та Допянів.

До моменту російського завоювання Закавказзя був населений в основному курдами. У 1920-х роках був частиною Курдистанського національного повіту («Червоний Курдистан»). У 1930 році організовано Кельбаджарський район, площею 1936 км ². До кінця існування СРСР населення району нараховувало 40,5 тис. осіб (1989). За даними переписів населення 1970 і 1979 років, понад 99 % населення району -- азербайджанці.

У квітні 1993 року район перейшов під контроль Армії Оборони Нагірного Карабаху. Мирним мешканцям було надано час для виходу з району. Колишнє населення міста було розміщено на території Азербайджану як біженці. Зі свого боку, у Карвачарі було поселено біженців з північної частини вірменонаселеного Шаумянівського району, яку влітку 1992 року було зайнято Національною армією Азербайджану.

У ході розкопок, проведених у Карвачарі (Кельбаджарі) археологічною експедицією під керівництвом доктора історичних наук Гамлета Погосяна, на території Хандабердського монастиря (12-13 ст.) було знайдено понад 180 хачкарів і рельєфів із зображенням хреста[18].

1 вересня 2011 р. відкрито нову будівлю школи[19].

Уродженці

Галерея
  • Табличка при в'їзді в місто на місці колишньої цитаделі. Вірменською мовою написано «Карвачар — цитадель вірменська».
  • Другорядна міська вулочка.
  • Центральна вулиця міста.
  • Один з чотирьох продуктових магазинів.
  • Будівля старої школи.
  • Будівля нової школи, що наразі будується.
  • Карвачарські діти грають у футбол на шкільному футбольному майданчику.
  • Один з хачкарів. Під час азербайджанської влади хачкар був зруйнований, а хрест був стертий, що можна помітити відсутністю хреста по середині хачкара.

Примітки
  1. Нагірний Карабах. Текст угоди про припнинення війни — на сайті Уніан
  2. Клімат Кельбаджара
  3. Encyclopedia Iranica. Armenia And Iran.(англ.)
  4. Paulys Real-Encyclopadie der Classishenen altertums nissenshaft. Erster Band. Stuttgart 1894". p. 1303 (нім.)
  5. Плиний Старший, Естественная история, 6, 39 (рос.)
  6. Клавдий Птолемей. География, 5, 12 (рос.)
  7. А. П. Новосельцев. К вопросу о политической границе армении и кавказской албании в античный период Архівовано 4 грудня 2008 у Wayback Machine.(рос.)
  8. История древнего мира, т.3., М., 1989, стр. 286 (рос.)
  9. Мовсес Хоренаци, кн. II, гл. 14(рос.)
  10. Анания Ширакаци. Армянская география(рос.)
  11. Карта провинции Арцах Великой Армении(рос.)
  12. В. А. Шнирельман. Албанский миф(рос.)
  13. Howorth, Henry Hoyle(1876) History of the Mongols: From the 9th to the 19th CenturyLongmans, Green, and Co. p. 14 (англ.)
  14. Аджаиб ад-дунья. Чудеса мира, ред. Смирнова Л. П., М. Наука. 1993(рос.)
  15. Раффи. Меликства хамсы.(рос.)
  16. Мовсес Каганкатваци, кн. II, гл.17 (рос.)
  17. Кіракос Гандзакеци, гл. 10(рос.)
  18. В Ереване открылась выставка «Культурные исследования в Арцахе»(рос.)
  19. Відеорепортаж ArtsakhTV про відкриття школи

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.