Кельтські нації

Кельтські країни — райони в сучасній Європі, заселені носіями кельтської культури, особливо кельтських мов. Від середини XX століття, люди багатьох країв та регіонів вживали термін «кельтськість», аби схарактеризувати свою ідентичність[1]. З часом, ці країни й регіони стали широко відомі як сучасні кельти. Такі території в Європі іноді називають «кельтським поясом», коли йде мова про терени їхнього розселення, головно на північно-західному краї континенту, себто про країни, які вони населяють (наприклад, Бретань на північному заході Франції; ґеломовні регіони Ірландії й Шотландії на північному заході й заході відповідно)[2][3]. Проте, такі терміни іноді вважають принизливими, тому мешканці цих країн віддають перевагу словосполученню «кельтські країни».

Шість країн, що вважаються осередками сучасних кельтів:

   Шотландія

   острів Мен

   Ірландія

   Уельс

   Корнуолл

   Бретань

До поширення Римської республіки та германських племен, Британські острови й чималий шматок континентальної Європи були переважно кельтськими. Але тепер лише північно-західний регіон Франції, велика частина Великої Британії, а також більша частина Ірландії досі утримують свою кельтську культуру й мову, внаслідок прагнення до самобутності та знання своєї історії. Наприклад, у Британії розповсюдження Римської імперії, а згодом англосаксів, витіснило кельтських бритів та мови бритської групи з майже всієї території сучасної Британії.