Керч-Єнікальське градоначальництво

	Керч-Єнікальське градоначальництво
Центр	Керч
Створений	1821
Площа	143,9 верст²
Населення	43 698[1] осіб (1897)
Найбільші міста	Керч, Єні-Кале

Керч-Єніка́льске градоначальництво — адміністративно-територіальна одиниця, на території Криму, що існувала у 1821—1917 роках. Градоначальництво мало свій герб і підпорядковувалося безпосередньо Міністерству внутрішніх справ. Офіційна газета — «Поліцейський листок».

Займало територію по берегах Чорного і Азовського морів від мису Єлкен-кале до Обыточной коси включно. Займало площу 143,9 кв. верст (163,77 кв. км.); населення становило 35845 жителів (включно з містом Керч). Селища Керч-Єнікальського градоначальства за земсько-господарськими справами входили до складу Феодосійського повіту Таврійської губернії.

Історія

У 1771 році, під час першої російсько-турецької війни, імперські війська під командою князя Долгорукого зайняли Крим. Фортеці Єні-Кале та Керч після капітуляції турецького гарнізону були зайняті загоном генерала Борзова і адмірала А. Н. Сенявіна.

1774 року за Кучук-Кайнарджійським мирним договором ці фортеці, разом з прилеглою до них територією, були формально закріплені за Російською імперією. Так утворилася особлива адміністративно-територіальна одиниця, пізніше (з 1821 року) конституйована як Керч-Єнікальське градоначальництво, яка управлялася особою з правами губернатора. Межа цієї території проходила від мису Тархан (Єлкен-кале) через селище Булганак, Катерлес, крайній західний курган Мітридатської гряди, другий Зміїний курган на гряді Юз-Оба і виходила на берег Керченської протоки у Старокарантинної бухти.

Проіснувало до 1917 року.

Населення

По перепису 1897 року населення градоначальництва становило 43'698 осіб, у тому числі в місті Керч — 33'347 мешк., у місті Єні-Кале — 1438 мешк[1].

У передмісті Глинище мешкало 4375 осіб, у передмісті Російсько-Татарське - 3926 осіб, у слободі Новий Карантин - 491 особа, у Корецькому хуторі 407 осіб, Карантинному шосе 367 осіб, Керченському порту 228 осіб. У селищі Опасний, належному до міста Єні-Кале, мешкало 639 осіб.

Національний склад

Національний склад за переписом 1897 року[2]:

росіяни — 24 370 осіб (55,8 %),
українці (малороси) — 7037 осіб (16,1 %),
євреї — 4429 осіб (10,1 %),
кримські татари — 2563 осіб. (5,9 %),
греки — 2015 осіб (4,6 %),
поляки — 877 осіб (2,0 %),
італійці — 816 осіб (1,9 %),
вірмени — 709 осіб (1,6 %)

Примітки

Посилання

Керчь // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Керч-Еникальское градоначальство. Єврейська енциклопедія Брокгауза і Ефрона

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[Демоскоп_Weekly-1] Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 года. Таврическая губерния(рос. дореф.)

[2] Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку. Керчь-Еникальское градоначальство(рос. дореф.)