Єні-Кале

Єні-Кале (рос. Ени-Кале, крим. Yeñi Qale) — османська фортеця на березі Керченської протоки в північно-східній частині міста Керч. Разом з фортецями Перекоп та Арабат захищала Крим від нападів з півночі та сходу, а також контролювала Керченську протоку. Єдина пам'ятка військово-оборонної архітектури на території України, що відображає рівень фортифікаційного мистецтва західної Європи початку XVIII століття. Деякі археологи вважають, що фортеця знаходиться на місці давньогрецького міста Парфенон.

Єні-Кале

45°21′02″ пн. ш. 36°36′17″ сх. д.
Тип руїни замкуd і пам'ятка культурної спадщини України
Статус спадщини Пам'ятка архітектури національного значення України і об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd
Країна  Україна
Розташування Керч
Площа 6,1 га
Засновано 1699
Стан
Ідентифікатори й посилання
Єні-Кале (Україна)
 Єні-Кале у Вікісховищі
Єні-Кале. Брама й південно-західна башта
Єні-Кале. Північна стіна
Східна сторона

Історія

Після вигнання італійців з Криму в 1470-х рр. Керч завоювали османи. Місто не мало оборонних мурів. З кінця XVII століття у кримські справи починає активно втручатися Московське царство. У 1696 році московські війська захопили османську фортецю Азов. 1699 році московська флотилія, яка складалася з 10 кораблів, великої кількості галер і козацьких чайок, з'явилася перед османським гарнізоном у Керченській протоці, що було певним військовим тиском на Османську імперію.

У 1700 році у Стамбулі було підписано перемир'я, за умовами якого Московське царство отримало Азов і припиняло сплачувати данину Кримському ханству.

Османи вжили термінових заходів для зміцнення керченських берегів. У 1699 р. розпочато зведення фортеці під загальним керівництвом італійця-мусульманина Голоппо та за технічної допомоги французьких військових інженерів. Місце було обрано вдало. Корабель, через неможливість виконати маневр, прирікали на згубний вогонь берегових батарей. У 1703 р. будівництво фортеці, яка дістала назву «Єні-Кале» («Нова фортеця»), в основному було завершено. Відтепер тут розташувався головний штаб османської оборони Причорномор'я.

Нова фортеця мала форму неправильної трапеції з бічними стінами (напівбастіонами), що піднімалися вгору майже на 50 метрів. Єні-Кале був розрахований на 2-тисячний гарнізон. Однак там знаходилося понад однієї тис. вояків: 700 османських солдатів та 300 татарських добровольців, що вербувалися з найближчих сіл. Платню солдати отримували із султанської скарбниці. Усередині фортеці знаходилися два порохові склади, арсенал, казарми, водяний резервуар, мечеть і лазня. Гарнізонним начальником був Паша́ у чині візира.

Під час Російсько-турецької війни гарнізон Єні-Кале був значно підкріплений присланою зі Стамбула флотилією з 12 шістдесяти-гарматних кораблів, близько 90 галер, на яких знаходилося до 12 тис. солдатів. Однак 1771 р. Єні-Кале була без бою захоплена російською армією. У 1774 році за Кючук-Кайнарджійським мирним договором Керч і Єні-Кале були передані до Російської імперії.

Єні-Кале втратила військове значення, і в 1835 р. на її території розмістився військовий шпиталь. Під час Кримської війни 1853–1856 фортеця була частково відремонтована, встановлено декілька берегових батарей. 12 травня 1855 російський гарнізон вступили у бій з англійською ескадрою, що увійшла до Керченської протоки. Але гармати не могли влучити у ціль, тому російське командування віддало наказ висадити порохові льохи і залишити позиції.

У 1880 році Єні-Кале остаточно втратило своє військове значення.[1].

У другій половині XX століття фортеця Єні-Кале була поставлена на облік пам'яток архітектури.

Джерела

Примітки
  1. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-217)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.