Кизлярський коньячний завод

Починаючи з другої половини XVIII століття виноградарство та виноробство були основними галузями економіки Кізляра[4][5]. Поштовх до розвитку промислового виробництва коньяку в Кізлярі поклав закон 1884 року «Про фруктове та виноградо-горілчане виробництво»[6].

У 1880-і роки грузинський підприємець Давид Сараджишвілі викуповує у міщан Ізмірова, Арещева і Борова винокурні цеха та створює в Кизлярі коньячний завод[7][8]. Сараджишвілі першим на своїх підприємствах у Російській імперії почав виготовляти коньяк шляхом витримування виноградного спирту в бочках з гірського кавказького дуба[9][10]. Датою заснування заводу вважається 1885 рік, коли з Кізляра до Москви було привезено 236 відер коньяку.

З початком Першої світової війни у Росії було запроваджено сухий закон, у зв'язку з чим робота підприємства була припинена[11]. У своїй роботі Давид Захарович використовував виключно науковий підхід: правильно вибирав зони для насадження виноградників, приділяв чималу увагу ґрунтів і клімату. Він залучав до процесу не тільки виноробів, але і хіміків, агрономів, ґрунтознавців.[12]

Радянський період

Коньяк вироблений у 1954 році

Відновлення роботи припало на 1930-ті роки. У зв'язку з тим, що Кізляр входив до прифронтової зони під час Другої світової війни, завод було евакуйовано до Вірменії, а велика частина спиртів була спрямована на Тбіліський коньячний завод. Свою роботу завод повністю відновив лише у 1947 році[8].

Наприкінці 1940-х років була розпочата реконструкція заводу, яка тривала до 1955 року. Зазначається, що до 1959 року усі працівники заводу були забезпечені житлом[11].

За радянських часів близько половини виробленого на заводі міцного алкоголю відправлялося на експорт, та переважно до країн Західної Європи[8].

Під час антиалкогольної кампанії, що почалася у 1985 році, завод припинив виробництво спиртних напоїв та тимчасово перейшов на випуск виноградного соку[8][13].

1. Російська Федерація

У 1990 році завод став орендним підприємством «Дагвіно». У зв'язку з нестачею сировини для виробництва алкоголю, підприємство почало закуповувати виноград в Іспанії або ж, в добрі врожайні роки у Краснодарському та Ставропольському краї. У 1998 році завод отримав французький сертифікат на випуск своєї продукції під назвою «коньяк», хоча раніше Кізлярський коньячний завод експортував свої напої в якості бренді[13].

Під час чеченського конфлікту у 1998 року директор заводу Володимир Григор'янц разом з дружиною був викрадений та знаходився у чеченському полоні впродовж восьми місяців[13][14].

Коньяк «Кізляр», 2018 рік

У 2008 році директором заводу став Євген Дружинін. Під час його керівництва, підприємство на власні кошти провело модернізацію і збільшило обсяги виробництва, ставши основним донором дагестанського бюджету[15]. Також у 2008 році завод відновив статус члена Гільдії постачальників Кремля[9].

28 серпня 2014 року розпорядженням прем'єр-міністра Росії Дмитра Медведєва Кізлярський коньячний завод було передано до федеральної власності, у зв'язку з чим, він відноситься до Росалкогольрегулювання[16][17].

Влітку 2015 року керівництво заводу було ініціатором створення Союзу виробників коньяку, куди увійшли Московський винно-коньячний завод «Кін» та винно-коньячний завод «Альянс-1892»[18].

1 вересня 2015 року підприємство було перетворено на акціонерне товариство[19].

У 2008—2009 роках керівництво заводу вклало 15 млн рублів в розширення площі власних виноградників[20]. Під час фінансової кризи 2009 року завод тимчасово втратив статус головного підприємства області, поступившись Дербентському заводу ігристих вин[21]. За підсумками 2012 року чистий прибуток заводу склав близько 1,5 млрд рублів, при цьому завод потрапив до трійки найбільш рентабельних компаній Північного Кавказу[22].

За підсумками 2015 року завод став другим найбільшим підприємством в Дагестані з загальним виторгом в 2,4 млрд рублів[23].

Завод виробляє коньяки різного терміну витримки і виноградну горілку. Зараз Кізлярський коньячний завод випускає наступні коньячні бренди: «Петро Великий», «П'ять зірочок», «Три зірочки», «Кізлярський святковий», «Росія», «Багратіон», «Дагестан», «Кізляр», «Лезгинка», «Імператор Всеросійський» і «Сараджев». Також підприємство виготовляє виноградну горілку «Кізлярку», рецепт якої було відновлено у 1976 році[8][24][25][26][27][28].

Основні принципи, що застосовуються Сараджішвілі в роботі:

1. Для кожної марки коньяку вибирався певний сорт винограду.

2. Після збору врожаю вироблялося біле вино за спеціальними закордонних технологій. Воно мало злегка кислим смаком з легким фруктовим відтінком.

3. Готове вино піддавалося подвійній перегонці.

4. Спирт, отриманий в результаті перегонки, відправляли на зберігання в дубові бочки, не менше, ніж на 3 роки.

5. Після закінчення 3 років отриманий бренді відправляють в дубові пляшок і дають настоятися ще кілька місяців (від 4 до 12).[29]

• Григор'янц Саркіс Григорович (1950-ті)[13]
• Григор'янц Володимир Саркисович (1991—2008)[13]
• Дружинін Євген Анатолійович (з 2008 року)[8]

• Офіційний сайт
• Кізлярський коньячний завод у соціальній мережі «Instagram»
• Канал Кізлярський коньячний завод на YouTube
• Проценко Николай. Коньяк номер один // Эксперт Юг. — 2012. — № 35—37 (17 вересня).
• Алиев Шамиль (27 серпня 2014). Коньячный реванш (рос.). Кавполит. Процитовано 11 жовтня 2018.
• Кизлярский коньячный завод (рос.). Лучшие люди. Процитовано 11 жовтня 2018.
• Трушин Александр. «Кизляр»: выдержка и честь // Прямые инвестиции. — 2010. — № 12.