Кизя Лука Єгорович

Народився 8 (21 лютого) 1912 року в селі Жиховому Чернігівської губернії (нині Середино-Будського району Сумської області).

У 1940 році закінчив Чернігівський учительський інститут, в 1948 році — Київський педагогічний інститут, доктор історичних наук.

З 1940 по 1941 рік працював директором середньої школи в Сумській області.

Учасник німецько-радянської війни. З 1941 по 1943 рік — комісар партизанського загону і секретар Середино-Будського підпільного районного комітету КП(б)У Сумської області. З 1943 по 1944 рік — командир партизанського загону та комісар партизанського з'єднання на Рівненщині. У 1944 році — секретар Ровенського підпільного обласного комітету КП(б)У.

З 1944 по 1951 рік — директор Республіканської виставки «Партизани України в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників».

З 1951 по 1956 рік — голова правління Українського товариства культурних зв'язків із закордоном, доцент Київського університету.

З 1956 по 1959 рік — заступник міністра вищої і середньої спеціальної освіти Української РСР.

З 1959 по 1960 рік — старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР.

З 1960 по 1961 рік — завідувач відділу міжнародних організацій і член колегії Міністерства закордонних справ Української РСР.

З 29 липня 1961 по серпень 1964 року — Постійний представник Української РСР при ООН. Працюючи Постійним представником Української РСР при ООН Л. Кизя вирішив недопустити спорудження у Вашингтоні, пам'ятника духовному Батьку українського народу — Тарасу Григоровичу Шевченку. За вказівкою з Москви, Л. Кизя підготував для газети "Вашингтон пост", статтю проти представників української діаспори в США, які споруджували монумент нашому Кобзарю, стверджуючи, що цей пам'ятник сприятиме розпалюванню холодної війни між СРСР і США. За його підписом до Держдепу США було підготовлено від імені Постпредства України петицію з наполяганням заборонити споруджувати у Вашингтоні пам'ятник Т. Г. Шевченку.

З 1964 по 1967 рік — заступник міністра вищої і середньої спеціальної освіти Української РСР.

З 1967 по 1974 рік — старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР.

Могила Луки Кизі

Помер 29 грудня 1974 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Лука Кизя автор праць:

• «Народні месники» (Львів, 1960);
• «Шляхи нескорених» (спільно з В. А. Бегмою, Київ, 1965);
• «Основные вопросы партизанского движения на Украине в период Великой Отечественной войны (1941—1945)» (Київ, 1965) та інших.

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького 1 ступеня (1944), орденом Червоного Прапора, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1 ступеня, орденами Польщі та Чехословаччини. Нагороджений також Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (11.04.1972)

• Український дипломатичний корпус

• О. В. Корнієвська. Кизя Лука Єгорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 200. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Н. Ф. Васильєва. Кизя Лука Єгорович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.

• Як постпред УРСР Лука Кизя воював проти встановлення пам'ятника Тарасу Шевченку у Вашингтоні
• О. В. Корнієвська Вчені Інституту історії України. Біобібліографічний довідник. Серія «Українські історики», вип. 1. К., 1998
• Довідник з історії Компартії і Радянського Союзу
• Енциклопедія сучасної України
• Гроно