Китаїв
Кита́їв — місцевість на південній околиці Києва (Голосіївський район), у східній частині Голосіївського лісу, оголошена археологічним заповідником. Розташований між Багриновою горою, Корчуватим і Мишоловкою. Головні вулиці — проспект Науки (кінцева частина) і вулиця Китаївська.
| Китаїв Київ | ||||||
 Китаїв Біля Китаївської пустині | ||||||
| Загальна інформація | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| 50°22′12″ пн. ш. 30°32′34″ сх. д. | ||||||
| Країна |
 Україна | |||||
| Район | Голосіївський | |||||
| Адмінодиниця | Київ | |||||
| Транспорт | ||||||
| Зовнішні посилання: | ||||||
| У проєкті OpenStreetMap | ↑421866 ·R (Київ) | |||||
| Карта | ||||||
  Китаїв Китаїв (Київ) | ||||||
 Китаїв у Вікісховищі | ||||||
Історія
Відома археологічними пам'ятками — городищем (залишками давньоруської фортеці), курганами, печерами.
З XIV століття у Китаєві фігурує печерний монастир, заснований ченцями-пустельниками, а в XVII столітті підпорядкований Києво-Печерській лаврі і з того часу монастир відомий як Китаївська пустинь, відома перебуванням тут у 1776 знаменитого православного святого Серафима Саровського. Біля неї влаштовано низку ставків, названих Китаївськими.
У 1853 Китаївська пустинь перейменована на Троїцьку. Крім того, у XIX — на початку XX століття фігурує також хутір Китаїв (Китаївський), що в 1920 вилучений у Києво-Печерської лаври в державну власність і приєднаний до сільради с. Мишоловка.
Територія між Китаївською пустинню і Моторною вулицею (власне «житловий» Китаїв) почала інтенсивно заселятися на межі ХІХ—ХХ століть (сучасні вулиця і провулок Левітана, Китаївська вулиця, Пересіченський провулок, «нижня» частина проспекту Науки). У 1900—10-і роки існувала Дачна місцевість Китаїв, що, втім, розташовувалася біля Дніпра на території сусіднього Корчуватого (вздовж Набережно-Корчуватської вулиці).
В 1925 Китаїв фігурує як окреме село, в якому влаштовано сільгоспкооператив «Огородник», а в 1937 році — як хутір, на території якого створений будинок інвалідів. В подальшому як поселення із самостійним статусом Китаїв більше не згадується.
Походження назви
Назва місцевості походить або від тюркського слова «китай» — укріплення, фортеця (мається на увазі городище), або від давнього імені Китай (може походити від давньослов'янського слова «кита» — «зв'язаний в пучок»). Легенда, відома з 2-ї половини XVIII століття, твердить, що на городищі мав свій двір Андрій Боголюбський. Легенда, очевидно, виникла завдяки підробленій у XVI столітті грамоті — єдиному документові, де вказується, що другим (нехристиянським) іменем князя було Китай.
Історичні духовні персоналії
Китаївську пустинь у 1776 році відвідав 22-х річний юнак Прохір Мошнин з Курська. Відомий чернець-дівиця Досифей вказав юнаку на Саровську пустинь, як місце постійного чернецтва. Прохір виконав настанови Досифея і увійшов у світову православну історію як святий чернець Серафим Саровський.
Християни Корчуватого трепетно зберігають пам'ять про ці важливі історичні події, оскільки знаменитий чернець, під час перебування в Китаївській пустині, проживав у віруючих селища Корчувате, що межує з відомими Китаївськими печерами, де постійно перебував чернець-дівиця Досифій.
Сучасний стан
1930 року, на базі садового господарства Києво-Печерської Лаври, засновано Український науково-дослідний інститут садівництва. Першим директором став відомий український селекціонер Володимир Симиренко.
У Китаєві розташований Інститут захисту рослин НААН України. Також по сусідству розміщується Центральний клінічний госпіталь Державної прикордонної служби України.
Галерея
житловий район Китаїв
Джерела
- Київ. Історична енциклопедія. 1917—2000 роки.
- Вебенциклопедія Києва.
- Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання / Л. А. Пономаренко, О. О. Різник — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с. : іл. — ISBN 966-686-050-3.