Симиренко Володимир Левкович

Народився 29 грудня 1891 року в с. Млієві, нині Городищенський район, Черкаська область, Україна (тоді Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія) в сім'ї українського вченого-помолога Левка Симеренка.

1904–1910 — навчався в 7-й Київській гімназії.

Після закінчення (1915) сільськогосподарського факультету Київського політехнічного інституту працював у відділі садівництва Міністерства земельних справ.

1920 — очолив секцію садівництва та городництва Всеукраїнського сільськогосподарського комітету. На його пропозицію, на терені створеного батьком помологічного розплідника було засновано Мліївську садово-городню дослідну станцію та Центральний державний плодовий розсадник України. Директором цих установ призначили В. Симиренка (1921–1930 роки).

У 1930–1933 роках — організатор і директор Всесоюзного науково-дослідного інституту південних плодових і ягідних культур у Китаєві (передмістя Києва; нині Український науково-дослідний інститут садівництва).

Довгий час очолював створену в 1923 році Всеукраїнську помологічну комісію при Наркомземі УРСР (тепер Державна комісія для сортовипробування плодових, ягідних культур і винограду), що функціювала на науковому підґрунті Мліївської дослідної станції садівництва.

Володимир Симиренко на поштовій марці 1996 року (у центрі).

У 1932–1933 роках — професор Уманського сільськогосподарського інституту.

1933 — заарештований і ув'язнений за участь у «антирадянській шкідницькій організації».

Листопад 1933 — кінець грудня 1937 року — перебував у Херсонській виправно-трудовій колонії.

Наприкінці 1937 року був звільнений з колонії з формулюванням «за чесну працю і високі показники діяльності»[1].

1938 року — заарештований утретє.

Постановою генерального прокурора НКВС СРСР від 2 вересня 1938 року засуджений до страти через розстріл. Присуд виконано в ніч з 17 на 18 вересня 1938 року. Місцем поховання Симиренка вважають урочище «Солянка» в міській зоні Курська. Разом з В. Симиренко зазнали репресій його колеги, зокрема, М. А. Гроссгейм.

Реабілітований посмертно в грудні 1957 року. Відомо, що за життя вчений не був ані шпигуном, ані контрреволюціонером, ані змовником. Натомість він наважився запропонувати альтернативні шляхи розвитку садівництва, які йшли в розріз з думкою тодішньої влади і особисто Сталіна.

Автор численних наукових і науково-популярних праць і статей з помології, серед інших зразкових підручників: «Садовий розсадник» (1929 рік), «Плодові сортименти України» (1930), «Часткове сортознавство плодових культур» (1932; 1242 сторінок машинопису; в рукописі).

По Першій світовій війні й революції був реконструктором садівництва в Україні; в його розсадниках було близько 40 000 гібридів плодових дерев і ягідних кущів (1928 рік).

Організував ряд середніх і вищих навчальних закладів і науково-дослідних інститутів садівництва, редагував садівничі журнали. У своїх працях Симиренко підкреслював, що садівництво треба розвивати насамперед на основі місцевих сортів, у другу чергу — на акліматизації привізних, а далі вже на розведенні нових різновидностей. У цьому та у поглядах на спадковість він розходився з офіційним в СРСР вченням і практикою російського генетика Івана Мічуріна.

Розробив систему поділу Всесоюзного науково-дослідного інституту садівництва на станції і повномасштабний план розвитку галузі по всьому Радянському Союзу. 14 липня 1930 року на зборах Президії Академії сільськогосподарських наук під керівництвом Миколи Вавілова, цей план був схвалений.

Меморіальна дошка Симиренку В. Л. на вулиці Михайла Коцюбинського у Києві

• Симиренки

• Голобородько О. К. Берегиня пам'яті роду Симиренків // День («Україна Incognita»). — 2013. — 27 лютого.
• Голобородько О. К. Володимир Симиренко: «Вкрию садом увесь світ…» // Наддніпрянська правда. — Херсон, 1998. — 29 вересня.
• Голобородько О. К. Живильні промені. Краєзнавчі розвідки, портрети сучасників. — Херсон : ПАТ «ХМД», 2014. — 134 с.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Бойко О. Д. Симиренко Володимир Левкович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 557. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Розгін І. Володимир Симиренко. — Вінніпеґ, 1959—1960.

• Симиренко Володимир // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1729. — 1000 екз.
• Підкова І. З., Шуст Р. М. Довідник з історії України. У 3 т.
• Петро Вольвач, Розстріляний садівничий України: До 125-ліття від дня народження видатного українського ученого-садівника, помолога та організатора садівничої науки професора Володимира Симиренка, «День» № 238-240, 29 грудня 2016 р.
• Салтан А. Н. История олигархов. Симиренки — «сахарные короли» Украины. Электронный ресурс. — 19.12.15.] (рос.)