Київський експериментальний кераміко-художній завод

Ки́ївський експеримента́льний кера́міко-худо́жній заво́д (КЕКХЗ, після приватизації ВАТ «ДЕФФА») — підприємство порцеляно-фаянсової галузі промисловості. Існувало в 19242006 роках спочатку у Києві, на вулиці Червоноамійській, 33, а з 1973 року років у місті Вишневому, на вулиці Київській, 4. У 2006 році завод припинив своє існування, його спадкоємицею стала фірма «Київпорцелян», яка має власне виробництво та права на тиражування продукції КЕКХЗ[1].

Київський експериментальний кераміко-художній завод
Тип підприємство
Галузь порцелянове виробництво
Засновано 17 вересня 1924
Закриття (ліквідація) 2006
Штаб-квартира Вишневе, Київська область
Продукція порцеляна з ручним розписом

Історія

Початковою спеціалізацією підприємства було виготовлення фарб та деколей для усієї порцеляно-фаянсової промисловості України.[2]

У 1943–1946 рр., коли було відновлено знищене в роки війни літографське устаткування, зведені нові цехи, було організовано експериментальне виробництво порцелянових виробів. Цікавим напрямком роботи фабрики були вироби з фотокераміки.У рамках конкурсу в 1946 г. художником КЕКХЗ Олександром Сорокіним було виконано сервіз «Київ» . У 50-ті р.р. було випущено серію тарілок з видами Києва, які були декоровані з використанням методу фотокераміки.

Тавро КЕКХЗ у деякі періоди
1960-1970-ті
1970-1990-ті
1990-ті (на експорт)

Завод був унікальним перш за все тому, що в середині 20 століття (1940-ві) тут було вперше широко запроваджене використання петриківського розпису на порцеляні. На підприємстві працювали відомі майстрині з Петриківки, учениці Тетяни Пати: Марфа Тимченко, Віра Клименко-Жукова, Віра Павленко та Ганна Павленко-Черниченко. Це було єдине підприємство з налагодженим масовим виробництвом порцеляни прикрашеної розписом майстрів з основної школи петриківського розпису.

Також на заводі працювали й інші відомі художники та скульптори порцеляни: О. Л. Жникруп, В. І. Щербина, О. П. Рапай-Маркіш, Г. М. Калуга, О. Д. Сорокін, В. О. Музичук та багато інших.

Вкрадена колекція

Після закриття заводу колекція виробів, що зберігалася там і вартість якої оцінювалася до кількох мільйонів доларів, мала бути передана у Національний музей українського народного декоративного мистецтва, однак натомість вона була викрадена і зникла[3][4].

Галерея

Див. також

Примітки

Посилання та джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.