Клаус Уве Беннетер

Клаус Уве Беннетер (нім. Klaus Uwe Benneter; 1 березня 1947, Карлсруе) — німецький соціалістичний політик, у 1977 році лідер молодіжної організації СДПН, в 2004—2005 — генеральний секретар СДПН. Відомий лівими політичними поглядами і близькістю до Герхарда Шрьодера.

Клаус Уве Беннетер
нім. Klaus Uwe Benneter
Народився 1 березня 1947(1947-03-01)[1][2][3] (74 роки)
Карлсруе[1]
Країна  Німеччина
Діяльність політик
Alma mater Вільний університет Берліна
Знання мов німецька
Посада член Бундестагу Німеччини[2], Member of the Abgeordnetenhaus of Berlind, Secretary General of the SPDd і член Бундестагу Німеччини[4]
Партія Соціал-демократична партія Німеччини

Юрист-соціаліст

Народився в сім'ї баденських євангелістів. Після закінчення середньої школи в 1966—1971 навчався на юридичному факультеті Вільного університету Берліна. З 1971 по 1974 стажувався в суді. З 1975 працював адвокатом, з 1985 — нотаріусом[5].

Клаус Уве Беннетер з ранньої юності перейнявся лівими соціалістичними ідеями. У 1965 році вступив в СДПН і її молодіжну організацію «Молоді соціалісти» (JUSOS). У 1974—1977 був заступником голови JUSOS Хайдемарі Вечорек-Цойль. У 1977 році був обраний головою «Молодих соціалістів».

Виключення з партії

Молодіжна організація традиційно займала більш ліві позиції, ніж СДПН в цілому. У другій половині 1970-х рр. в ній домінувала концепція Stamokap — характеризувала суспільний устрій ФРН як державно-монополістичний капіталізм, проти якого слід вести революційну класову боротьбу. Виступаючи з цих позицій, Клаус Уве Беннетер характеризував Німецьку компартію як «політичного опонента» соціал-демократів, тоді як ХДС/ХСС — як партію «класового ворога». Беннетер виступав за політичне співробітництво СДПН з МКП. Своїми епатажними виступами він заробив прізвисько Benni der Bürgerschreck — Бенні — Лякало бюргерів.

СДПН була тоді правлячою партією ФРН, і така позиція йшла врозріз з курсом соціал-демократичного канцлера Гельмута Шмідта. На вимогу партійного керівництва Клаус Уве Беннетер був виключений з партії. «Справа Беннетера» було помічено в СРСР і використовувалося пропагандистським апаратом. Внутрішньопартійна колізія СДПН подавалася як «переслідування інакомислення в Західній Німеччині».

Наступником Беннетера на чолі JUSOS став Герхард Шредер, майбутній лідер СДПН і канцлер ФРН. Між Шредером і Беннетером встановилися тісні політичні та особисті зв'язки.

Відновлення в партії

У 1983 році Клаус Уве Беннетер за ініціативою Герхарда Шредера відновив членство в СДПН. Беннетер дотримувався колишніх лівих поглядів, але тепер належав до політичного оточення Шредера, який поступово зміцнював свої позиції в партії.

З 1989 року Беннетер знову став займати провідні партійні пости. Після об'єднання Німеччини в 1990—1996 був скарбником, в 1996—2000 — заступником голови берлінської організації СДПН.

Позиції Клауса Уве Беннетера зміцнилися з 1998, коли СДПН перемогла на виборах в бундестаг і Герхард Шредер зайняв посаду федерального канцлера. У 1999—2002 Беннетер був членом Палати депутатів Берліна. Виступав проти коаліції СДПН з ХДС, за співпрацю з Партією демократичного соціалізму (колишня СЄПН). Як юрист ініціював розслідування фінансових надходжень в касу ХДС.

Сподвижник канцлера Шредера

На виборах 2002 Беннетер став депутатом бундестагу від СДПН. Був переобраний на виборах 2005. Був у парламентськый комісії по федералізму і муніципальный політиці, був радником фракції з правових питань. Давав також приватні юридичні консультації[6].

Апогей політичного впливу Клауса Уве Беннетера припав на середину 2000-х. 21 березня 2004 року він зайняв пост генерального секретаря СДПН[7]. У цей період Беннетер вважався найближчим сподвижником і довіреною особою канцлера Шредера[8]. Це відбилося, зокрема, в діяльності Беннетера на російському напрямку, яке займало важливе місце у зовнішній політиці Шредера.

Восени 2005 року Беннетер відвідав Москву, зустрічався з представниками КПРФ і «Єдиної Росії», а також з майбутнім президентом і прем'єр-міністром РФ Дмитром Медведєвим, в той час головою адміністрації президента РФ. Візит та переговори Беннетера розглядалися як прагнення уряду Шредера зміцнити контакти з РФ і вираження заклопотаності СДПН "переможною ходою «кольорових революцій»[9].

Тоді ж, у жовтні 2005, Беннетер публічно спростовував чутки про намір Шредера піти з політики і стати радником російського «Газпрому»[10]. Два місяці потому Шредер прийняв оплачувану посаду в консорціумі Північно-Європейський газопровід, найбільшим акціонером якого був «Газпром»[11]. Таким чином, політично мотивоване спростування Беннетера не відповідало істині.

Після поразки

Після виборів вересня 2005 відбулася зміна уряду ФРН. Герхард Шредер пішов у відставку, федеральним канцлером стала представник ХДС Ангела Меркель. 15 листопада 2005 року Клаус Уве Беннетер залишив пост генерального секретаря СДПН і залишився опозиційним депутатом бундестагу.

Вибори 2009 принесли СДПН нищівної поразки, відповідальність за яке була покладена в тому числі на Беннетера[12]. Він позбувся депутатського мандата і повернувся до юридичної практики.

Крім політики, Клаус Уве Беннетер відомий також як голова Червоного Хреста в Steglitz-Целендорфе. Хобі Клауса Уве Беннетера — розведення голубів.

Клаус Уве Беннетер вдівець, має дорослого сина.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #107345609 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Stammdaten aller Abgeordneten des Deutschen Bundestages
  3. Munzinger Personen
  4. bundestag.de — 1996.
  5. KLAUS UWE BENNETER[недоступне посилання з квітня 2019]
  6. Klaus Uwe Benneter (SPD)
  7. Entdeckung der Langsamkeit
  8. Schröders Lieblingslinker und Tennispartner
  9. Зачем приезжал Беннетер?
  10. Шредер не будет сотрудничать с «Газпромом»[недоступне посилання з квітня 2019]
  11. Шредер поступил на службу в «Газпром»
  12. Auf verlorenem Posten. Klaus Uwe Benneter, SPD
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.