Кленовий цукор

Для виробництва кленового цукру переважно використовуються три види кленів: цукровий клен (Acer saccharum), чорний клен (A. nigrum) і червоний клен (A . rubrum). Ці сорти були обрані через високий вмісту сахарози (приблизно від двох до п'яти відсотків) в соці цих видів. Однак для виробництва кленового цукру можуть використовуватися й інші (але не всі) види клена, зокрема, клен ясенелистий (Acer negundo), клен сріблястий (A. saccharinum) і клен крупнолистний (A. macrophyllum).

Аналогом кленового цукру є пальмовий цукор, зокрема, кокосовий.

Демонстрація традиційної індіанської техніки виготовлення кленового цукру.

Виготовлення кленового цукру було відомо індіанцям доколумбової Америки, які віддавали перевагу кленовому цукру перед кленовим сиропом через зручності транспортування й зберігання. Уже перші європейські поселенці перейняли у індіанців виробництво цукру: відомо що в 1631 році англійське торговельне судно перевозило кленовий цукор з колонії Массачусетської затоки в Новий Амстердам (майбутній Нью-Йорк)[1]. До середини XVIII століття процес виробництва кленового цукру був уже досить відомий, щоб потрапити в «Енциклопедію» Дідро.

Проте, наразі основним продуктом, що одержуються з кленового соку, є кленовий сироп, що володіє більш вираженими й самобутніми смаковими властивостями. Виробництво ж кленового цукру не надто рентабельно в порівнянні з виробництвом тростинного, і, особливо, бурякового цукру, тому має обмежений масштаб.

У Канаді кленовий цукор — це один з декількох кленових продуктів, вироблених з кленового соку або кленового сиропу, поряд з кленовим кремом і кленовою ірисками. Оскільки кленові продукти вважаються національним брендом Канади, їх якість суворо регулюється місцевим законодавством.

• Lange, Michael (2017). Meanings of Maple: An Ethnography of Sugaring. University of Arkansas Press. ISBN 978-1-68226-037-1.
• Nearing, Helen; Nearing, Scott (2000). The Maple Sugar Book (50th anniversary ed.). Chelsea Green Publishing. ISBN 978-1-890132-63-7.