Клод Ланзман

Клод Ланзман (Ланцман) народився в єврейській сім'ї 27 листопада 1925 року в Буа-Коломбі поблизу Парижа, Франція. Його дід і бабуся, Янкл і Перл Гроберман, емігрували в Париж з Кишинева після єврейського погрому 1903 року, коли його матері Полетті було 3 місяці.[4] Дід і бабуся по батьківській лінії, Іцхок (Леон, 1874 -?) і Анна Ланцман, емігрували тоді ж з Вілейки. У 1940 році Клод разом з братом і сестрою переховувався від німців в овернському селі. У 1943-му він став одним з організаторів Опору в ліцеї Блеза Паскаля в Клермон-Феррані. Був у підпіллі, потім у загонах макі в Оверні[5].

З 1947 роу Ланзман вивчав філософію в Тюбінгені, потім викладав філософію і французьку літературу у Вільному університеті Берліна, де в 1952-му познайомився з Сартром і Симоною де Бовуар. Ланзман почав активно співпрацювати з їхнім журналом «Тан Модерн» («Нові часи»), нині він — його головний редактор. Підписав «Маніфест 121» проти війни в Алжирі[6]. Багато писав про арабо-ізраїльський конфлікт. З 1970 року майже цілком зосередився на документальному кіно.

З документальних робіт Клода Ланзмана найвідоміший фільм «Шоа» — дев'ятигодинна стрічка про нацистські табори смерті, над якою він почав працювати в 1974 році і яку випустив у 1985-муу (оператор — Вільям Любчанський). Фільм не використовує письмових і фотографічних документів, а спирається виключно на безпосередні свідчення живих осіб, включаючи нацистів і тих, хто їх підтримував, став світовою суспільною подією та унікальним кінофактом. Він викликав широкий відгук у багатьох країнах і спонукав на створення численної літератури про Голокост. «Шоа» був удостоєний премій кінофестивалів у Берліні і Роттердамі, премії «Сезар», премій Британської кіноакадемії, Міжнародної асоціації кінодокументалістів, Спільноти кінокритиків Нью-Йорка, Бостона, Канзас-сіті, Лос-Анджелеса, Національної спілки кінокритиків США. Фільм отримав продовження в наступних стрічках Ланзмана — фільмах «Живий і той, що йде» (1997, про табори Аушвіц і Терезієнштадт) і «Собібор, 14 жовтня 1943 року, 16 година» (2001, про повстання в нацистському концтаборі Собібор; фільм був представлений в позаконкурсному показі на Каннському кінофестивалі того ж року).

Документальним фільмом «Остання несправедливість» (2013) Ланзман хотів, за його власним визнанням, поставити пам'ятник Беньяміну Мурмельштейну, останньому старості Терезінського гетто, оскільки роль останнього досі була представлена «дуже несправедливо»[7].

Фільми Клода Ланзмана 2017 року «Напалм» був представлений на ювілейному 70-му Каннському кінофестивалі на спеціальних показах позаконкурсної програми[8][9].

Останньою роботою Ланзмана став документальний серіал «Чотири сестри», розпочатий 2018 року. Закінчити проект режисер не встиг.

Клод Ланзман помер 5 липня 2018 року у своїй квартирі в Парижі на 93 році життя, про що повідомила французька газета «Le Monde» з посиланням на сім'ю кінематографіста.[10][11]

Клод Ланзман нагороджений медаллю учасника Опору, він - великий офіцер ордену Почесного легіону[12] і Національного ордену «За заслуги». Почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі, Амстердамского університету, Університету Адельфі (США).

• Богдан Балабан, Уляна Кирчів. Клод Ланцман та Голокост // Україна Модерна. — 24.10.2012
• Beddock F. L'héritage de l'oubl—de Freud à Claude Lanzmann. Nice: Z'éditions, 1988
• Koch G. The Aesthetic Transformation of the Image of the Unimaginable: Notes on Claude Landzmann's Shoah// October, № 48, spring 1989, pp. 15–24.
• Au sujet de Shoah: le film de Claude Lanzmann. Paris: Belin, 1990
• Kliksberg B. Shoah: la estremecedora denuncia de Claude Lanzmann y las nuevas caras del neonazismo. Caracas: Unión Israelita de Caracas, Dirección de Cultura, 1992
• Felman Sh., Laub D. Testimony: Crises of Witnessing in Literature, Psychoanalysis and History. New York: Routledge 1992.
• Hartmann G.H. Holocaust remembrance: the shapes of memory. Oxford; Cambridge: Blackwell, 1994
• Rochman H., McCampbell D.Z. Bearing witness: stories of the Holocaust. New York: Orchard Books, 1995 (переизд. 1999)
• Schneider S. Formen von Erinnerung: eine Diskussion mit Claude Lanzmann. Marburg: Jonas, 1998
• Haggith T., Newman J. Holocaust and the moving image: representations in film and television since 1933. London; New York: Wallflower, 2005
• Alterman A. Visages de Shoah: le film de Claude Lanzmann. Paris: Cerf, 2006
• Liebman S. Claude Lanzmann's Shoah: key essays. Oxford; New York: Oxford University Press, 2007

• Клод Ланзман на сайті IMDb (англ.)
• Клод Ланзман на сайті AlloCiné (фр.)