Клокачев Федот Олексійович

Федот Олексійович Клокачьов (15 березня 1739, Горожанський стан, Великолуцька провінція, Новгородська губернія 27 жовтня 1783, Херсон) віце-адмірал, командувач Чорноморським флотом Росії, перший кавалер ордену святого Георгія серед російських моряків.

Федот Олексійович Клокачьов
Народження 15 березня 1739(1739-03-15)
Горожанський стан, Великолуцька провінція, Новгородська губернія
Смерть 27 жовтня 1783(1783-10-27) (44 роки)
Херсон, Новоросійська губернія
чума
Приналежність Російська імперія
Рід військ флот
Роки служби 1746 — ?
Звання Віце-адмірал
Командування 66-гарматні кораблі "Північний Орел", "Європа", лінійні кораблі "Святий Андрій Первозваний", "Святий Великомученик Ісидор", Практична ескадра Балтійського флоту, Чорноморський флот Російської імперії
Війни / битви Семирічна війна, Російсько-турецька війна (1768—1774)
Діти Alexey Fedotovich Klokachevd
Нагороди
Орден Святого Георгія
(1771)
Орден Святого Георгія
(1775)

Біографія

Народився 15 березня 1739 року в селі Горожанський стан Великолуцької провінції Псковської губернії.

1746 року після закінчення Морської академії випущений до Балтійського флоту гардемарином та протягом декількох років плавав з Кронштадту до Архангельська й у зворотньому напрямкові.

Під час Семирічної війни в званні лейтенанта брав участь в Кольберзькій експедиції.

1770 року при спорядженні Першої Архіпелазької експедиції адмірала Григорія Спірідова в званні капітана 1-го рангу був призначений командиром 66-гарматного корабля «Північний Орел»; історик цього походу, Віктор Головачьов, атестує Клокачьова як «найосвіченішу та найпоряднішу людину з тодішніх наших флотських офіцерів». Після тяжкого переходу Німецьким морем «Північний Орел» так потік, що його вирішили переробити на шпитальне судно, а Клокачьова було переведено на 66-гарматний корабель «Європа».

24 червня 1770 року під час атаки на турецький флот в Хіоській протоці Клокачьову випала честь командувати головним кораблем; Головачьов написав нього: «Вітрилами він керував як на маневрах — під градом ворожих ядер „Європа“ тричі повертала оверштаг й вступала в своє місце».

У ніч на 26 червня при Чесмі «Європа» через неузгодженість знялася з якорю набагато раніше інших суден й протягом більше ніж півгодини Клокачьов один бився з усім турецьким флотом, до того ж йому вдалося пострілами запалити один з ворожих кораблів; панікою, яка при цьому почалася, скористалися російські брандери, які довершили знищення турецького флоту. За цю битву Клокачьов 9 липня 1771 року першим серед російських моряків був нагороджений орденом св. Георгія 4-го ступеня (№ 107 за кавалерським списком Судравського та № 128 за списком Григоровича—Степанова).

Під час турецької війни при відправленні його для атаки турецького флоту в гирло порту Чесма з одним кораблем, вступив з відмінною безстрашністю в битву, витримав вогонь всього флоту, поки підійшли інші кораблі.

Після цього Клокачьов брав участь в нападі на фортеці Пеларі та Мітілена. 13 квітня 1774 року отримав звання капітана бригадирського рангу.

26 листопада 1775 року Клокачьов був нагороджений орденом св. Георгія 3-го ступеня (№ 49 за кавалерськими списками)

За хоробрі та мужні військові звершення, виявлені в атаці турецького флоту, який перебував у Чесменській гавані.

По поверненні на Балтику Клокачьов командував кораблями «Св. Андрій Первозваний» та «Святий Великомученик Ісидор]]», а також окремими флотськими загонами, серед яких була й Практична ескадра Балтійського флоту.

У липні 1776 року отримав спочатку звання капітана генерал-майорського рангу, а по тому — контр-адмірала. Був призначений командиром Азовської флотилією та портами, змінивши на цій посаді Олексія Сенявіна. За Клокачьова було на Доні закладено дві великі верфі Новохоперську та Глінотонівську, на яких було розпочато будівництво 44-гарматних фрегатів. Восени 1779 року чотири нових фрегата та два боти було перебазовано з Таганрогу до Дніпровського лиману як окремий загін Азовської флотилії.

1780 року через хворобу був звільнений на два роки у відпустку, а в травні 1782 року призначений до присутності в Адміралтейській колегії, а 28 червня 1782 року отримав звання віце-адмірала.

11 січня 1783 року знову стає командиром Азовської флотилії й від літа того ж року починає перевід головної бази флотилії з Керчі до Ахтіарської бухти, де незадовго до того контр-адміралом Фомою Макензі було закладено нове місто Севастополь. Таким чином Клокачьов став першим командиром Чорноморського флоту Російської імперії. Наприкінці того ж року Клокачьов надав Адміралтейській колегії першу карту Ахтіарської бухти.

Помер в Херсоні 27 жовтня 1783 року від чуми під час її епідемії.

Джерела

  • Военная энциклопедия / Под ред. В. Ф. Новицкого и др. — СПб.: т-во И. В. Сытина, 1911−1915. — Т. 12. (рос.)
  • Головачев В. Ф. Чесма. Экспедиция русского флота в Архипелаг и Чесменское сражение. // «Морской сборник», 1900, № 1—2 (отдельное издание: М.—Л., Военмориздат, 1944 (рос.)
  • Лурье В. М. Морской биографический словарь. XVIII век. СПб., 2005 (рос.)
  • Степанов В. С., Григорович П. И. В память столетнего юбилея императорского Военного ордена Святого великомученика и Победоносца Георгия. (1769—1869). СПб., 1869 (рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.