Князь Тирново

Князь Тирново (болг. Княз Търновски) — титул, що належав первістку сина болгарського монарха. Його міг отримати лише спадкоємець престолу.[1]

Князь Тирново болг. Княз Търновски
Попередник	Кардам Сакскобургготски
Створення	1393
Перший на посаді	Іван Шишман
Останній на посаді	Борис Сакскобургготски
Скасовано	1946

Найсильнішою болгарською фортифікацією Середньовіччя (XII—XIV ст.) та найважливішим політичним, економічним, культурним і релігійним центром імперії була стара столиця Тирново (Велико-Тирново). У XIV столітті, через ослаблення Візантійської імперії, Тирново претендував на роль Третього Риму завдяки своєму видатному культурному впливу на Балканах і у світі православних слов'ян.

У 1393 році після трьохмісячної облоги Тирново пав і все Болгарське царство захопила Османська імперія. Болгарський цар Іван Шишман переніс свою резиденцію в замок Нікополя, але прийняв титул князь Тирново (болг. Господин Търновски).

1593 року нащадок середньовічної династії Шишман, Тодор Балліна з Нікополя прийняв титул князь Тирново. Він був лідером першого тирновського повстання проти Османської імперії. У 1686 році Ростислав Страшимірович, інший нащадок династії та лідер другого тирновського повстання, також прийняв цей титул. Під час третього тирновського повстання в 1835 році, титул також був прийнятий лідером повстання Велхо Атанасов.

Після свого зречення від болгарського престолу, Олександр І Баттенберг отримав титул князь Тирново і використовував його до самої смерті.

У 1894 році перший син Фердинанда I, Борис III отримав титул князя Тирново як кронпринц, спадкоємець болгарського престолу. Використання назви було продовжено королівською сім'єю після скасування монархії в 1946 році. Дружина князя Тернівського також мала титул княжни Тирново (болг. Княгиня Търновска).

На даний момент, з 2015 року, титулом володіє Борис Сакскобургготски, перший син Кардам Сакскобургготски.