Коврига Сергій Володимирович

Сергі́й Володи́мирович Коври́га (псевдо Лялік; 17 квітня 1962 Вінниця — 27 липня 2014, Лутугинський район Луганська область, Україна) — український військовик, підполковник, вояк 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар» ЗСУ. Учасник бойових дій. Член Гайсинської районної Спілки ветеранів Афганістану[1]. Керівник Управління МНС України в місті Севастополі (2007)[2]. Активний учасник подій на Майдані. Загинув у ході війни на сході України поблизу населених пунктів Лутугине, Успенка, Георгіївка.[3]

Сергій Коврига
 Підполковник
Сергій Володимирович Коврига
Загальна інформація
Народження 17 квітня 1962(1962-04-17)
Вінниця, Українська РСР,  СРСР
Смерть 27 липня 2014(2014-07-27) (52 роки)
Лутугинський район, Луганська область,
 Україна
(Вогнепальне поранення)
Поховання Гайсин
Національність українець
Alma Mater Камянець-Подільське вище військово-інженерне командне училище імені маршала інженерних військ Харченко В.К
Псевдо Лялік
Військова служба
Роки служби 1983 — 2014
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Територіальна оборона
Формування
 «Айдар»
Війни / битви

Війна в Афганістані
Війна на сході України

Командування
Командир роти 24-й БТрО «Айдар» ЗСУ
з квітня 2014 — 27 липня 2014
2007 керівник Управління МНС України в м. Севастополі
2002—2005 начальник обліково-операційного відділення ВОС–500200
2001—2002 командир взводу інженерної роботи, ВОС–10102013, 3-й окремий інженерний батальйон УМК місії ООН у Лівані
1997—2001 начальник відділу зберігання ВОС-1003003, 5909 склад інженерних боєприпасів
1993—1997 командир навчального взводу — викладач ВУС 5602003 253 військова авіаційна школа механіків 14 ВА
1987—1993 командир взводу-викладач ВУС-5002013 в/ч 35600
1983—1987 командир інженерного взводу в/ч 23464
Нагороди та відзнаки
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)

Лицар ордена Богдана Хмельницького.

Життєпис

Сергій Коврига народився 17 квітня 1962 року в місті Вінниця у родині медиків. Закінчив Камянець-Подільське вище військово-інженерне командне училище імені маршала інженерних військ Харченко В. К., за спеціальністю інженер[4]. Проходив службу в Збройних силах Радянського Союзу, а згодом — у Збройних силах України. Був командиром інженерного взводу в/ч 23464 у 1983—1987 роках. У 1987—1993 роках був командиром взводу-викладачем ВУС-5002013 в/ч 35600.[2]

Служив у навчальному авіаційному центрі Гайсина командиром навчального взводу—викладачем ВУС 5602003, 253 військова авіаційна школа механіків 14 ВА у 1993—1997 роках[5].

Сергій Коврига перевівся в інженерну частину в село Семирічку Гайсинського району, був начальником відділу зберігання ВОС-1003003, 5909 складу інженерних боєприпасів (І розряду) у 1997–2001 роках[6].

У 2001–2002 роках — був командиром взводу інженерної роботи, 3-й окремий інженерний батальйон Українського миротворчого контингенту місії ООН у Лівані[3].

Сергій Коврига у 2007 році був призначений керівник Управління МНС України в м. Севастополі. Брав участь у миротворчій операції у Лівії, в 2012 році. З 2008 по 2013 рік служив у піротехнічній службі МНС України в м. Севастополі, очищав територію Криму від наслідків Другої світової війни[3].

Євромайдан та війна на Донбасі

Сергій Коврига був активним учасником Революція гідності та подій на Майдані[2].

В березні 2014 року присвоєно звання підполковника. У квітні 2014 року вступив до штурмового батальйону «Айдар», з перших днів брав участь в АТО.

Вояки «Айдару» Коврига Сергій (Лялік) і старший лейтенант Римар Ігор (Сірко) за день до загибелі

Сергій Коврига загинув 27 липня 2014 року під час бойових дій батальйону «Айдар» біля населених пунктів Лутугине, Успенка,Георгіївка, Лутугинського району, Луганської областї[7]. Того дня у боях також загинули айдарівці старший лейтенант Ігор Римар, старший прапорщик Сергій Шостак, сержант Микола Личак, старший солдат Іван Куліш, солдати Іолчу Алієв, Віталій Бойко, Ілля Василаш, Михайло Вербовий, Олександр Давидчук, Орест Квач, Станіслав Менюк.

30 липня 2014 року Сергія Ковригу було поховано на цвинтарі міста Гайсина[8]. У Сергія Ковриги залишились дружина, дві доньки та син[5].

Вшанування пам'яті

14 жовтня 2014 року в місті Гайсині на будівлі міського краєзнавчого музею було урочисто відкрито меморіальну дошку Сергію Володимировичу Ковризі[9]. Відкрито фото-експозицією, присвяченою пам'яті Сергія Ковриги, в одному із залів краєзнавчого музею.

18 грудня 2015 року в школі села Озаринці відбулося урочисте відкриття меморіальних дощок озаринчанам: Ковризі Сергію Володимировичу, Соколовському Віктору Івановичу та Конязі Володимиру Анатолійовичу, які загинули на сході, захищаючи від ворога честь, свободу і територіальну цілісність України[10].

У Могилеві-Подільському перейменують вулицю на честь Сергія Ковриги[11][12].

Нагороди

26 лютого 2015 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — Коврига Сергій Володимирович нагороджений орденом «Орденом Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно).[13]

Див. також

Примітки
  1. Вінницька обласна організація ветеранів війни у Афганістані. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 1 жовтня 2014.
  2. Гайсинщина знову у скорботі. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 1 жовтня 2014.
  3. Коврига Сергій Володимирович («Лялік»). Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 1 жовтня 2014.
  4. Герої не вмирають. Повний список вінничан, що загинули у зоні АТО (Фото)
  5. Чорний тиждень на Вінниччині: Втратили 9 військовослужбовців. Лише в неділю — 4 прикордонники та 3 айдарівці. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 1 жовтня 2014.
  6. Втрати патріотичних сил внаслідок російського вторгнення в Україну (липень 2014 року).
  7. Заступник командира батальйону Айдар назвав імена 10 з 13 загиблих бійців
  8. У Гайсині поховали двох добровольців батальйону «Айдар»
  9. Відкриття меморіальної пам'ятної дошки бійцю батальйону «Айдар» Сергію Володимировичу Ковризі. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 17 листопада 2014.
  10. Мітинг з нагоди відкриття меморіальних дощок озаринчанам, які загинули в зоні АТО.
  11. http://vinnitsaok.com.ua/2015/02/26/196725
  12. Вулиці імені героїв
  13. Про відзначення державними нагородами України. Архів оригіналу за 12 травня 2015. Процитовано 17 квітня 2015.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.