Квач Орест Арсенович

Ква́ч Оре́ст Арсе́нович (23 липня 1991, м. Заліщики Тернопільської області — 27 липня 2014, м. Лутугине Луганської області) — український військовик, боєць батальйону територіальної оборони «Айдар». Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня.

Квач Орест Арсенович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 23 липня 1991(1991-07-23)
м. Заліщики, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 27 липня 2014(2014-07-27) (23 роки)
м. Лутугине, Луганська область, Україна
Alma Mater Київський військовий ліцей імені Івана Богуна
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Територіальна оборона
Формування
 «Айдар»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Життєпис

Орест народився 23 липня 1991 р. в місті Заліщиках. У рідному місті навчався у спеціалізованій школі І-ІІІ ст. імені Осипа Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін і гімназії імені братів Гнатюків. Став випускником військового ліцею ім. Івана Богуна, студентом Київського національного університету імені Вадима Гетьмана, бійцем спортивного клубу «Характерник» (м. Тернопіль). Громадський активіст, духовний ватажок.

Орест знав і любив історію, вільно володів англійською мовою, багато читав. Його девіз по життю звучав так: «Україна або смерть». Його улюбленим віршем авторства Вільяма Хенлі був «Нескорений», ось два останні рядки з нього:[1]

Я володар своєї долі,
Я капітан душі своєї…

Загинув у ході війни на сході України в боях за місто Лутугине 27 липня. За попередніми даними Анастасії Станко, підірвався на міні під час розвідувального рейду[2], за даними Книги пам'яті полеглих за Україну — це було під час бою на залізничному переїзді[3]. Останки хлопця вдалося розпізнати лише по нашивці на одязі, яку вишивала його наречена. Того дня в боях також загинули айдарівці підполковник Сергій Коврига, старший лейтенант Ігор Римар, старший прапорщик Сергій Шостак, сержант Микола Личак, старший солдат Іван Куліш, солдати Іолчу Алієв, Віталій Бойко, Ілля Василаш, Михайло Вербовий, Олександр Давидчук, Станіслав Менюк.

Похований у рідних Заліщиках.

Нагороди та відзнаки
  • Орден «За мужність» ІІІ ступеня (28 червня 2015, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[4].
  • «Спортивний герой» (посмертно) в обласній програмі «Герої спортивного року Тернопільщини — 2014»[5]
Зовнішні відеофайли
Бійця батальйону «Айдар» Ореста Квача поховали на Тернопільщині
Поховали Ореста Квача із Заліщиків, який загинув в зоні АТО
Пам'яті Ореста Квача, Романа Іляшенка та Андрія Юркевича

Вшанування пам'яті

6 вересня 2014 року представники адміністрації Заліщицької гімназії, вчительського, учнівського та батьківського колективів у день сороковин Ореста Квача вшанували його пам'ять та Олега Гулька велозаїздом пам'яті. Маршрут проліг від подвір'я гімназії через села Дзвиняч, Бедриківці, Добрівляни до центру Заліщиків і завершився біля пам'ятника Степанові Бандері.[6]

8 травня 2015 року на стіні гімназії в Заліщиках, в якій навчався Орест Квач, відкрили й освятили пам'ятну дошку.

2015 року в Конотопі з'явилася вулиця Ореста Квача[7].

Стіна пам'яті на честь Ореста Квача. Київ, 2019 рік.

Див. також

Примітки
  1. Перша незалежна Тернопільська Інтернет-газета «ПРОВСЕ»: «На Луганщині загинув 23-річний Орест Квач із Заліщик»
  2. Загинув у розвідці 23-річний ультрас «Динамо» Орест Квач — доброволець батальйону «Айдар».
  3. Квач Орест Арсенович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
  4. Указ Президента України від 28 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. Відзначили «Героїв спортивного року Тернопільщини — 2014» // Сайт Тернопільської ОДА, 6 березня 2013
  6.  Велозаїзд пам'яті на YouTube // Відеоканал Ярослава Рибака, 2 квітня 2015
  7. У Конотопі перейменували 72 вулиці (список) Архівовано 11 грудня 2015 у Wayback Machine. // Топ-Конотоп, 9 грудня 2015.

Джерела
  • Мадзій, І. Йому було лише двадцять три / Ірина Мадзій // Вільне життя плюс. — 2014. — № 62 (1 серп.). — С. 1 — (Бути воїном — значить жити вічно!).
  • Ще молоденький капітан душі своєї: Навіки будем у небеснім батальйоні // Вільне життя плюс. — 2014. — № 82 (10 жовт.). — С. 4.
  • Вістовський, О. Тіло упізнали за нашивкою, яку вишила наречена / Олег Вістовський // Свобода. — 2014. — № 63 (6 серп.). — С. 5.
  • Вістовський, О. Бути воїном — значить жити вічно! / Олег Вістовський // Колос. — 2015. — № 39 — 40 (15 трав.). — С.2.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.