Козуб

Ко́зуб[1], ко́зубень, зменш. козубе́нька, козубе́ць, діал. козу́бка[2] — невеликий кошик, короб, сплетений з лубу (лика, бересту) або лози, переважно для ягід. Козуб з лубу також відомий під діалектною назвою «стуга» (зменш. «стужка»), так називали і лозовий козуб, покритий шаром глини і призначений для зберігання зерна, борошна[3].

Козуб з лубу

Етимологія

Слово козуб походить від прасл. *kozubъ, пов'язаного очевидно з *koza (первісне значення — «торбинка з козячої шкіри») або з *koža («шкіра»). Розвиток семантичного зсуву «мішечок з шкіри» ⇒ «кошик» не зовсім ясний[4].

Інше
  • Козуб, який навішували на плече при засіванні поля ручним способом, називався «сіва́» (діал. «сівня́»)[5][6].
  • Від слова «козуб» походить низка українських прізвищ (Козуб, Козубенко), топоніми (Малі Козуби) тощо.

Прислів'я, мовні звороти
  • Як не гриб, то не лізь у козуб (з записів М. Номиса)
  • Козуба́тий — «пузатий»
  • Ко́зубом ста́ти — «стати дуже твердим від морозу» (як кора), «задубіти» (про мокрий одяг).

Згадки в літературі
  • «В козубі торохкотіли ще зовсім зелені кислиці, лісові яблучка» (Олександр Ільченко «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця»).
  • «В майстерних козубах горіла найчистіша живиця» (Іван Франко).
  • «Вона вилізла на товсту черешню, а з неї перелізла на другу, нарвала черешень повну козубеньку й понесла у ґанок» (Н.-Лев., II, 1956, 161).
  • Є квіти! І повен грибів козубень! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 289).
  • Малята повні жменьки їх [опеньок] кладуть у козубок (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 81).
  • Поки до санок дійшов [о. Гервасій], підрясник козубом став, аж до шкури прикипів (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 68).

Див. також

Примітки
  1. Козуб // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Інші назви — козубня́, ку́зоб, ку́зуб, кузубе́нька
  3. Стуга // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  5. Сіва // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Сівня // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.