Кошик

Ко́шик (від прасл. *košь) — ємність різного вигляду, сплетена з прутів, з стебел, соломи, кори, коріння та інших матеріалів.

Кошик
Плетіння кошика («кошулі») майстром с. Грабівка Куликівського району Чернігівської області

Назва

Слово кошик є зменшувальною формою від кіш, що походить від прасл. *košь (з ранішого *kosj-), і далі — від пра-і.є. *ku̯as-, звідки також лат. qualum («плетений кошик»)[1]. Не пов'язане з омонімічним кіш («табір», «курінь»), що має тюркську етимологію[1].

Зараз кошами називаються переважно великі кошики, маленькі кошики з бересту, лика також зовуть козубами, прямокутні коші відомі як короби (кошики з луби чи дерева називалися коробками)[2], берестяні — як берестя́нки[3]. Великі солом'яні коші для зберігання зерна називалися соло́м'яники, кошелі[4][5]. У деяких діалектах, зокрема в північній Чернігівщині для кошика з двома ручками вживаються назви кошуля або кашуля[6] (не плутати з сорочкою) і верейка, на Волині — сапотка, на Запоріжчині — сапетка. Інші назви лозового кошика — корзина, плетінка, кошіль[7][5], діал. опа́лка[8], кобеля, кошівка[9].

Загальний опис

Суцільні кошики іноді роблять з паперу, тканини тощо, вони відрізняються від коробки верхом, і бувають без кришок або з плоскими кришками, без обичайки. Зазвичай кошик — це народний виріб з бересту або вербової лози, рідше з тонкої дранки. Іноді трапляються металеві кошики.

У традиційному кошикарстві плетіння починають зі дна. Основу роблять з кількох складених зірчасто лозин, які обплітають тоншими прутиками, починаючи з центру. Для плетіння стінок у плетиво вставляють «снозики»[10] — прути основи стінок, які загинають догори. Навколо них плетуть стінки, верхні кінці снозиків загинають горизонтально і виплітають край. Снозики можуть бути й дротяними: їх кріплять до кільця з товстої лозини, що утворює край, а нижні кінці кріплять до нижнього кільця, що є основою дна, або з'єднують внизу, виплітаючи дно як продовження стінок.

У сучасному сільському побуті переважно використовують плетені з лози з металевим каркасом, або плетені з алюмінієвого дроту чи капронових ниток з металевим каркасом. Вони надійніші і часто легші за традиційні з лози.

Великі закриті кошики колись широко використовували як вулики для бджіл (вони називалися сапетками).

Галерея

Цікаві факти
  • Чоловіче ім'я Спиридон за походженням пов'язане з грец. σπυρίς (род. відм. σπυρίδος) — «вербовий кошик»[11].
  • У давній Чехії для просіювання руди використовували кошик, сплетений з вербової лози[12].
  • Баскетбол в українській мові колись називався «кошиківкою»[13][14] чи «кошівкою»[15].

Див. також

Примітки
  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  2. Коробка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Берестянка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Солом'яник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Кошіль // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Сіверянський літопис, № 5-6. 2012. с. 212.
  7. Корзина // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Опалка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Кошівка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Снозик // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  11. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  12. Full text of De Re Metallica. Архів оригіналу за 3 травня 2006. Процитовано 19 березня 2016.
  13. Кошиківка // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  14. Ігор Мельник. Іван Боберський — батько нашого спорту
  15. «Спортсмени з України здобули на Олімпіяді в Монтреалі 36 медалів» // «Свобода», ч. 152, 21 серпня 1976, с. 1

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.