Компаративна економіка

Компаративна економіка (від англ. comparative – порівняльний, співставний; тж. порівняльна економіка, система економічних порівнянь - Comparative economic systems, Comparative economics) – галузь економіки, яка займається порівняльними дослідженнями економічних систем різних типів організації, таких як капіталізм, соціалізм, феодалізм та змішаної економіки. Вважається, що її засновником був економіст Кальвін Хувер (Calvin B. Hoover), до 1989 р. вона складалася з порівняльного аналізу економічних систем, в подальшому спрямувала свої зусилля на порівняння економічних результатів перехідних процесів від соціалізму до капіталізму. 

Під час «холодної війни»

В період «холодної війни» компаративна економіка мала вагоме практичне і політичне значення, оскільки відносні переваги капіталістичної та комуністичної систем, їх політичної та економічної організації, були центральною темою політичного контексту. Одним з її важливих ранніх досягнень був т. з. «калькуляційний аргумент» (Economic calculation problem), який базувався на ідеї Людвіга фон Мізеса про те, що система центрального планування ніколи не працюватиме, оскільки відповідальним за планування ніколи не буде доступна інформація, яка генерується системою ринкових цін. Відповіддю на це стала підтримка і часткове впровадження системи ринкового соціалізму.

Після 1989

З крахом комуністичної системи акценти змістилися на проблеми перехідних економік. З незначними винятками, усі сучасні економічні системи є капіталістичними, хоча значна роль держави дає підстави стверджувати, що змішана економіка стала домінуючою формою організації економічного життя суспільства. 

Навіть за відсутності значних відмінностей між країнами, порівняльне вивчення економічних систем розподілу ресурсів ілюструє результати альтернативних методів розподілу ресурсів, таких як ринки, домогосподарства, централізований розподіл.

Джерела даних для порівняльного аналізу

Основним джерелом даних для порівняльного аналізу національних економічних систем до 1990-х років XX ст. були Система національного рахівництва (СНР) для країн з капіталістичною економікою та Баланс народного господарства (БНГ) для країн т.з. "соціалістичного табору". Складність порівняння показників цих систем макроекономічного обліку була обумовлена відмінностями у методології СНР та БНГ. З розпуском СРСР у 1991 р. країни, які входили до його складу, поступово перейшли на СНР, що забезпечило більш коректні порівняння результатів національного виробництва.

Україна здійснила перехід на СНР у 1992 р., складання національних рахунків України було розпочато в 1993 році, а їхні показники включають дані починаючи з 1990 року [1].

Починаючи з 1970-х років XX ст. у світі з'являються системи збору і представлення якісних показників національних економік - міжнародні індексні системи, такі як Індекс глобальної конкурентоспроможності (The Global Competitiveness Index, GCI; 1979 р.), Індекс економічної свободи (Index of Economic Freedom, IEF; 1985 р.), Економічна свобода у світі (Economic Freedom of the World, EFW; 1996 р.) та багато інших. Використання даних міжнародних індексних систем значно розширило можливості компаративної економіки, додавши можливості для аналізу впливу різноманітних інституційних факторів на результати національного виробництва.

Основні індексні транснаціональні компаративні системи за хронологією виникнення[2]
№ з.п. Назва та абревіатура систем оцінки Провайдер системи оцінки Рік заснування
1. Індекс глобальної конкурентоспроможності, ІГК (The Global Competitiveness Index, GCI) Всесвітній Економічний Форум (World Economic Forum) 1979
2. Рейтинг конкурентоспроможності країн світу (звіт The IMD World Competitiveness Yearbook, IMD) Центр світової конкурентоспроможності (IMD World Competitiveness Center) 1989
3. Індекс економічної свободи (Index of Economic Freedom, IEF) The Heritage Foundation, The Wall Street Journal 1995
4. Економічна свобода у світі (Economic Freedom of the World, EFW) Інститут Фрейзера (Fraser Institute) 1996
5. Всесвітні індикатори державного управління (Worldwide Governance Indicators, WGI) Світовий Банк (World Bank) 1996
6. Індекс легкості ведення бізнесу (Doing Business, DB) Світовий Банк (World Bank) 2003

Періодичні видання з компаративної економіки

Див. також

Джерела
  1. Нікітіна І. М., Москвін О. О. (2014, № 3). [file:///media/removable/USB-Flash/Exchange/su_2014_3_2.pdf Впровадження нових міжнародних стандартів національних рахунків у статистиці України] (укр.). Статистика України. с. 4–10.
  2. Стройко Т. В., Душейко Д. М. Інтегральний показник оцінки якості інституційного середовища національних економік пост-радянських та пост-соціалістичних країн Східної Європи / Т. В. Стройко, Д. М. Душейко // Моделювання регіональної економіки. – 2015. – No 2 (26). – С. 310 – 327.

Література
  1. Biggart N., Guillen M. Developing Difference: Social Organization and the Rise of the Autoindustries of South Korea, Taiwan, Spain, and Argentina / N. Biggart, M. Guillen // American Sociological Review. – 1999. – № 64. – Р. 722–747
  2. Dallago B. Comparative Economic Systems and the New Comparative Economics / B. Dallago // The European Journal of Comparative Economics. – 2004. – Vol. 1. – № 1. – Р. 59–86
  3. David P. Clio and the Economics of QWERTY/ P. David // American Economic Review. – 1985. – Vol. 75. – № 2. – Р. 54–82.
  4. Djankov S. The New Comparative Economics / S. Djankov, E. Glaeser, R. LaPorta, F. Lopez-de-Silanes, A. Shleifer // Journal of Comparative Economics. – 2003. – Vol. 31. – №4. – P. 595–619
  5. Gregory P., Stuart R. Comparing Economic Systemsinthe twenty-first century / P. Gregory, R. Stuart. – Boston: Hought on Mifflin, 2005. – 558 p.
  6. Hall P., Sockice D. Varieties of Capitalism: The Institutional Foundations of Comparative Advantage / P. Hall, D. Sockice. – Oxford: Oxford University Press, 2001. – 587 р.
  7. Rosser J. В., Rosser М. V. A Critique of the New Comparative Economics / J. В. Rosser, М. V. Rosser // Review of Austrian Economics. – Vol. 21. – № 1. – P. 81–97
  8. Rosser J. B., Rosser M. V. Comparative economicsin a transforming world economy / J. B. Rosser, M. V. Rosser. – Cambridge, MIT Рress, 2003. – 656 р.
  9. Белл Д., Иноземцев В. Эпоха разобщенности. Размышления о мире XXI века / Д. Белл, В. Иноземцев. – Москва: Центр исследований постиндустриального общества, 2007. – 304 с. (рос.)
  10. Гаврилишин Б. До ефективних суспільств: Дороговкази в майбутнє: доп. Римському клубові / Б. Гаврилишин; упоряд. В. Рубцов. – К.: ПУЛЬСАРИ, 2009. – 248 с.
  11. Гражевська Н. І. Компаративний підхід до аналізу глобальної конкурентоспроможності національних економік / Н. І. Гражевська // Теоретичні та прикладні питання економіки. – 2014. – № 1(28). – С. 15–24
  12. Гриценко А. А., Корнівська В. О. Компаративний аналіз складових економічного простору Європейського Союзу, Росії та України в контексті інтеграційних процесів / А. А. Гриценко, В. О. Корнівська // Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. – 2012. – № 1 (5), Том 1. – С. 50–59
  13. Кульчицький Я. Трактування економічних систем у контексті сучасного постіндустріального дискурсу / Я. Кульчицький // Вісник Львівського університету. Серія економічна. – 2009. – Вип. 41. – С. 41–47
  14. Нуреев Р. М. Старая и новая экономическая компаративистика. Предмет и метод компаративистики / Р. М. Нуреев // Terra Economicus. – 2010. – Т. 8. – № 3. – С. 143–154 (рос.)
  15. Поченчук Г. М. Економічна компаративістка: інституціональні аспекти / Г. М. Поченчук // Глобальні та національні проблеми економіки. - 2016. - Вип. 9. - С. 18-22
  16. Стройко Т. В., Душейко Д. М. Інтегральний показник оцінки якості інституційного середовища національних економік пост-радянських та пост-соціалістичних країн Східної Європи / Т. В. Стройко, Д. М. Душейко // Моделювання регіональної економіки. – 2015. – No 2 (26). – С. 310 – 327
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.