Конрад Ваґнер

Ко́нрад Ва́ґнер (рос. Конрад Эдуардович Вагнер, пол. Konrad Wagner; 17 липня 1862(1862-07-17), Прашка, Ґміна Прашка, Олеський повіт, Опольське воєводство, Польща — 1950, Каліш, Познанське воєводство, Польська Народна Республіка) — російсько-польський лікар, професор пропедевтики і діагностики в Київському університеті, також професор Московського, Таврійського, Варшавського університетів. Серед наукових зацікавлень Ваґнера — порушення обміну речовин, серцеві хвороби, гельмінтози, захворювання травної системи.[1]

Конрад Ваґнер
Народився 17 липня 1862(1862-07-17)
Прашка, Ґміна Прашка, Олеський повіт, Опольське воєводство, Польща
Помер 1950
Каліш, Познанське воєводство, Польська Народна Республіка
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність лікар
Галузь внутрішні захворювання і медицина
Alma mater Імператорська медико-хірургічна академіяd
Науковий ступінь доктор медицини
Заклад Варшавський університет і Московський державний університет імені М. В. Ломоносова

Життєпис

Закінчив класичну гімназію у Вільні.[2] Вивчав медицину в Медико-хірургічній академії в Санкт-Петербурзі, закінчив її 1886 року.[1] 1888 року (або 1889) отримав звання доктора медицини, захистивши дисертацію «Матеріали до клінічного вивчення коливань у властивостях шлункового соку (вплив спокою, руху, фізичної роботи і сну)» (рос. Материалы к клиническому изучению колебаний в свойствах желудочного сока (влияние покоя, движения, физической работы и сна)).[3]

Працював асистентом у клініці Манасейна. Стажувався за кордоном: у Парижі, в Іллі Мечникова й Еміля Ру в Інституті Пастера; у Лондоні, Відні, Берліні, Лейпцигу, Страсбурзі та в Празі у Карла Гупперта.[4] 1897 року Ваґнера обрано ординарним професором Університету святого Володимира (нині — Київський національний університет імені Тараса Шевченка). З 1897 до 1893 був завідувачем катедри лікарської діагностики. Разом з цим Ваґнер очолював госпітальну терапевтичну клініку при Університеті та клінічний терапевтичний відділок Київського військового госпіталю.[1][3]

1902 року Конрад Ваґнер став професором. У 1914–1917 роках одержав звання професора Московського університету. У 1918–1920 — професор Таврійського університету.[1] Згодом емігрував до Єгипту, де провів 11 років.[5] 1920 року він допоміг організувати російську клініку в Каїрі.[6] У 1930-х роках Ваґнер був асистентом катедри внутрішньої медицини Варшавського університету. Після Другої світової війни практикував у Пйотркуві-Трибунальському.[7]

Вибрані праці
  • Материалы по клиническому изучению колебаний в свойствах желудочного сока. Дисс. СПб., 1888 (рос.)
  • Contribution à l'étude de l'immunité; le charbon des poules. Ann. de l'Inst. Pasteur 4, ss. 570-602, 1890 (фр.)
  • Ответ на замечания д-ра С. Минца по поводу моей статьи "О способе, предложенном Winter'ом для анализа желудочного сока" и т. д., 1891 (рос.)
  • Как приобретаются болезни желудка. Санкт-Петербург: К.Л. Риккер, 1893 (рос.)
  • Как часто встречаются случаи с отсутствием соляной кислоты в желудке? [Санкт-Петербург] : тип. М-ва пут. сообщ., ценз. 1894 (рос.)
  • Краткий очерк учения гомеопатов. Санкт-Петербург: тип. инж. Г.А. Бернштейна, 1895 (рос.)
  • Как уберечься от заразных болезней? Санкт-Петербург: К.Л. Риккер, 1898 (рос.)
  • О значении бактериологии в деле распознавания внутренних болезней. Киев: тип. Имп. Ун-та св. Владимира Н.Т. Корчак-Новицкого, 1898 (рос.)
  • О значении бактериологии в деле распознавания внутренних болезней. Санкт-Петербург: тип. Я. Трей, 1898 (рос.)
  • Случай из практики. Киев: тип. Имп. Ун-та св. Владимира Н.Т. Корчак-Новицкого, [1899] (рос.)
  • К казуистике сифилитических поражений сердца с значительным расширением легочной артерии, 1901 (рос.)
  • Zur Frage der eosinophilen Leukocytose bei Echinokokkus der inneren Organe. Centralblatt für innere Medizin 29, ss. 129-144, 1908 (нім.)
  • К вопросу о сужении и закрытии просвета верхней полой вены, 1914 (рос.)
  • О нуждах Ессентукской группы Кавказских минеральных вод. Петроград: тип. М-ва пут. сообщ. (т-ва И.Н. Кушнерев и К°), 1916
  • Przypadek pierwotnej błonicy palca. Medycyna 5 (23), ss. 785-787, 1931 (пол.)
  • Przyczynki do symptomatologii zwężenia i zamknięcia światła górnej żyły głównej. Polska Gazeta Lekarska 11 (4, 5), ss. 61-65, 81-85, 1932 (пол.)
  • Wskazania i wartości lecznicze Heluanu (w Egipcie). Medycyna 7 (13), ss. 397-403, 1933 (пол.)
  • O czerwonce pełzakowej i jej leczeniu na podstawie spostrzeżeń w Egipcie. Medycyna 9 (18), ss. 597-605, 1935 (пол.)

Посилання

Примітки
  1. К. К. Васильєв. Ваґнер Конрад Едуардович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
  2. Vasilʹyev KK. Professor Tavricheskogo universiteta K.E. Vagner [Профессор Таврического университета К.Э. Вагнер]. W: I.S. Shmelev i dukhovnaya kulʹtura pravoslaviya: Sb. materialov mezhdunar. konf., g. Alushta, 12-16 sent. 2000 g. [И.С. Шмелев и духовная культура православия: Сб. материалов междунар. конф., г. Алушта, 12-16 сент. 2000 г]. Симферополь: Таврия-Плюс, 2003 ​ISBN 966-7503-79-8​ ss. 316-321 (рос.)
  3. Народився Конрад Едуардович Вагнер. Національна наукова медична бібліотека України (українською). Процитовано 18 січня 2021.
  4. Uniwersytet Warszawski w latach 1915/16-1934/35: kronika / oprac. Tadeusz Manteuffel. Warszawa, 1936 с. 153 (пол.)
  5. Wagner K. Wskazania i wartości lecznicze Heluanu (w Egipcie). Medycyna 7 (13), ss. 397-403, 1933 (пол.)
  6. Медицина в эмиграции. (Бизерта, Африка). Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 2001 с. 36 (рос.)
  7. Rocznik Lekarski Rzeczypospolitej Polskiej na rok 1948 с. 481 (пол.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.