Корнійчук Максим Сергійович
Макси́м Сергі́йович Корнійчу́к (1911 — †1945) — партизанський ватажок (псевдо Саша Жалов), перший секретар Вінницького підпільного обкому КП(б)У.
| Корнійчук Максим Сергійович | |
|---|---|
| Народився |
1911 Серединка, Тернівська волость, Гайсинський повіт, Подільська губернія, Російська імперія |
| Помер | 1945 |
| Партія | КПРС |
Народився в с. Серединка Бершадського району. До війни працював вчителем в селі Удич (нині Теплицький район). Як комсомолець і партієць під час наступу ворога він отримав завдання підірвати цукрозавод, але його викрили. Пізніше Корнійчук потрапив до табору для військовополонених в Умані, з якого вдалось утекти. Знов був схоплений, але за допомогою підпілля визволений з-під арешту жандармів. Вів роботу в Гайвороні, Теплику, Джулинці. В той період під його командуванням діяло кілька партизанських груп в межах 28 сіл Джулинського, Грушківського, Ладижинського, Гайворонського районів.
Всього на території регіону під час війни діяли 22 підпільні організації, які нараховували в своїх рядах 700 вояків. У травні 1942-го з ініціативи М. Корнійчука створюється міжрайонний підпільний комітет, який координував дії партизан і підпільників 4 районів.
Влітку 1942-го під керівництвом М. Корнійчука організовується партизанський загін, бази якого перебували біля с. Тернівки та х. Цегельня (с. Серединка). Партизани нападали на жандармські пости, управи, знищували ворожу техніку. Після нападів часто з'являвся напис: «Це зробили партизани Саші Жалова». Найважчий і найвизначніший бій групи відбувся біля М'якоходу.
На початку вересня 1943 р. на території Джулинського району з'явився партизанський загін А.Кондратюка, з яким було об'єднано загін Корнійчука .
Про діяльність партизанського загону Корнійчука написано книгу «Велич і трагедія Удицьких підпільників». Її створив краєзнавець Володимир Шарандак з оповідей очевидця і учасника подій Павла Осінцова.