Корольова Гуля

Народилася 9 вересня 1922 року в Москві, у родині режисера та сценографа Володимира Даниловича Корольова та актриси Зої Михайлівни Метліної. З 1932 року мати разом з Гулєю переїхала до України, яка стала для них другою батьківщиною. Гуля мешкала в Києві, в родині відомого українського композитора Пилипа Козицького.

У 12-літньому віці за головну роль Василинки у фільмі «Донька партизана» отримала путівку до піонерського табору «Артек». В 1940 році вступила до Київського гідромеліоративного інституту.

У 1941 році разом з матір'ю та вітчимом евакуювалась до Уфи, де народила сина Олександра. У 1942 році, залишивши сина під опіку матері, добровільно пішла на фронт. Учасник німецько-радянської війни з липня 1942 року.

23 листопада 1942 року санінструктор 780-го стрілецького полку 214-ї стрілецької дивізії Донського фронту М. В. Корольова під час бою за висоту 56.8 біля хутора Паньшино в районі Сталінграда протягом дня під вогнем супротивника надала медичну допомогу і винесла з поля бою 50 важко поранених бійців і командирів разом з їх особистою зброєю. Надвечір, коли лави радянських бійців значно порідшали, разом із бійцями вона пішла в атаку на висоту й, увірвавшись до ворожих окопів, влучними кидками гранат знищила 15 ворожих солдатів. Загинула в цьому бою.[2]

Похована в одиночній могилі на хуторі Сакарка Паньшинського сільського поселення Городищенського району Волгоградської області Росії.[3]

Наказом по військам Донського фронту № 93/н від 9 січня 1943 року Маріонела Володимирівна Корольова була нагороджена орденом Червоного Прапора (посмертно).[4]

Чоловік — Пятаков Олексій Олександрович (1918–1972).[5]

• «Каштанка» (1926)
• «Баби рязанські» (1927)
• «Донька партизана» (1935, Василинка)
• «Сонячний маскарад» (1936)
• «Я люблю» (1936, Варка).

• Гуля (Марионелла) Королева: биография и подвиг (рос.)

• Ильина Е. Четвертая высота. — М., 1945.
• Олена Ільїна. Четверта висота / переклав з російської В. Гутянський. Київ, видавництво «Веселка», 1974, 262 сторінки, тираж 200 000.