Артек (табір)

Артек

«Артек» розташований на березі Чорного моря в південній частині Кримського півострова, на одній широті з Флоренцією, Марселем, Більбао і Бостоном, між Ялтою і Алуштою — двома найбільшими туристичними центрами. Тут м'який середземноморський субтропічний клімат. «Артек» займає територію в 208 га, включаючи 60 га парків та 42 га пляжів.

Карта табору

Табір отримав свою назву за місцем розташування — в урочищі Артек на березі однойменної річки (первинна назва — «Табір в Артеці»). Походження самого слова, як і багатьох інших кримських топонімів не має однозначного тлумачення. Найбільш обґрунтовані версії зв'язують його з грецькими словами «άρκτος» (ведмідь) — за розташуванням біля «Ведмідь-гори», «oρτύκια» (перепілка), «άρτος» (хліб) або татарським «арты́к» (зайвий, особливий). У працях академіка Грекова згадується заселена русами «Артанія», що розташовувалася, на думку вченого, в Причорноморській Русі.

У самому таборі зараз найпопулярнішою є версія, пов'язана з перепілками. Існує ідіома «Артек — перепелячий острівець» і пісня з такою назвою.

Вид із вікна тролейбуса Сімферополь — Ялта на стелу табору «Артек»

«Артек» був заснований як табір-санаторій для дітей, які страждають туберкульозом, за ініціативою голови Російського товариства Червоного Хреста Зіновія Петровича Соловйова.

Це був перший у СРСР санаторний піонерський табір.

Вперше про створення дитячого табору в Артеку було оголошено 5 листопада 1924 року на святі московської піонерії. Діяльну участь у підготовці до відкриття табору взяло Російське Товариство Червоного Хреста (РТЧХ), Російський комуністичний союз молоді і Центральне Бюро юних піонерів. Керував підготовкою особисто З. П. Соловйов. Мабуть, тому в деяких джерелах він вказується, як перший директор «Артеку», хоча безпосереднє керівництво табором відразу ж після його відкриття було доручено Ф. Ф. Шішмареву.

Табір був відкритий 16 червня 1925 року. На першу зміну приїхало 80 піонерів з Москви, Іванова і Криму. Вже наступного року в таборі побувала перша закордонна делегація — піонери з Німеччини. Перші артеківці жили в брезентових наметах. Через два роки на березі були поставлені легкі фанерні будиночки. А в 30-ті роки, завдяки побудованому у верхньому парку зимового корпусу, «Артек» поступово був переведений на цілорічну роботу.

17 листопада 1936 року до складу Артеку увійшов експропрійований популярний на початку ХХ століття курорт Суук Су родини інженера з полтавської губернії Володимира Березіна. До табору були включені споруди та території експропрійовані у родин поміщиків та дворян колишньої Російської імперії.[1]

В 1936 році в «Артеці» пройшла зміна піонерів-орденоносців, нагороджених урядовими нагородами, а в 1937 році табір прийняв дітей з охопленої Громадянської війною Іспанії.

У роки Німецько-радянської війни «Артек» був евакуйований через Москву в Сталінград, а потім в Алтайське селище Білокуриха. Там, разом з хлопцями, які опинилися на початку війни в Криму, відпочивали і сибірські школярі. Відразу ж після звільнення Криму від окупантів у квітні 1944 року почалося відновлення «Артеку». У серпні відкрилася перша післявоєнна зміна. Через рік територія табору була збільшена до нинішніх розмірів.

З початку 60х років в таборі проводилася реконструкція за проектом А. Т. Полянського. До 1969 року в «Артеці» налічувалося вже 150 будівель, 3 медичних центри, школа, кіностудія «Артекфільм», 3 плавальних басейни, стадіон на 7000 місць та дитячі майданчики для різних потреб.

У радянські часи путівка в «Артек» вважалася престижною нагородою, як для радянських дітей, так і за кордоном. У межах однієї школи, путівками удостоювалися найкращі з піонерів за численними показниками (участь у справах піонерської дружини, поведінка, успішність тощо). У дні розквіту щорічна кількість путівок до «Артеку» становила 27 000. У період між 1925—1969 рр. «Артек» прийняв 300 000 дітей, включаючи більше 13 000 дітей з сімнадцяти зарубіжних країн.

Почесними гостями «Артеку» в різні роки були Леонід Брежнєв, Юрій Гагарін, Індіра Ганді, Урхо Кекконен, Микита Хрущов, Джавахарлал Неру, Отто Шмідт, Хо Ши Мін, Пальміро Тольятті, Бенджамін Спок, Таль Михайло Нехемійович, Валентина Терешкова, Лев Яшин. У липні 1983 року — Саманта Сміт.

У серпні 1985 року в Артеку відбулося міжнародне дитяче свято «Салют, мир! Салют, фестиваль!» на честь XII Всесвітньому фестивалі молоді та студентів.

Площа Дружби (дитячий табір «Морський», 2005)

2014 року дитячий центр[2] був тимчасово привласнений окупаційною владою РФ в анексованому Криму[3].

До анексії Криму Росією в Артеці 60 % українських дітей відпочивали на субсидованій основі, або безкоштовно: діти з сімей з низьким рівнем доходів, багатодітних сімей, сироти, інваліди та обдаровані діти. У липні 2008 року повна вартість тритижневої путівки становила 1050—2150 доларів.

«Артек» складається із 9 таборів, з них 5 працюють цілий рік і 4 лише в сезон. Одночасно центр приймає близько 3 тисяч хлопчиків та дівчаток віком з 10 до 16 років. Діти відпочивають в «Артеці» 21 день літом і 30 днів узимку. Вони поділені на групки по 25 осіб з 3 професійними вожатими, які знаходяться разом з ними вдень і вночі. Діти мають п'ятиразове харчування в спеціальних їдальнях згідно зі збалансованим меню.

Високо розвинена економічна і технологічна інфраструктура Артеку. До послуг дітей в «Артеці» — 36 спальних корпусів, 10 їдалень, автопарк, власний медичний комплекс, дитячий готель у місті Сімферополь на 200 спальних місць; власний порт із можливістю стоянки 30 яхт, дитяча флотилія; яхта на 150 місць; Інтернет-клуби, 12 кінотеатрів, 5 готелів для гостей. «Артек» має навіть власну міліцію і пошту. Для дітей працюють 20 гуртків, 5 бібліотек, власна телестудія і щомісячний журнал.

В «Артеці» — 4 музеї і значна кількість постійних та тимчасових виставок. У Космічному музеї — одному з перших музеїв космосу на Землі, який заснував Юрій Гагарін, представлені унікальні експонати, що побували в перших космічних польотах. Таких експонатів немає більше ніде у світі.

Рівень спортивної бази «Артеку» досить високий. Тут є 11 обладнаних спортивних майданчиків та кортів, 4 нових відкритих басейнів; Палац спорту з гімнастичними та тренажерними залами, закритим басейном, де температура морської води взимку сягає 27 С. Центральний стадіон центру на 7500 місць відповідає всім міжнародним стандартам.

Логотип ДПУ "МДЦ «Артек»

Через неможливість функціонування дитячого центру на території окупованої АР Крим проведено перереєстрацію ДПУ "МДЦ «Артек».

22 червня 2016 року ДПУ "Міжнародний дитячий центр «Артек» відновив свою роботу на базі санаторного комплексу «Пуща-Озерна» за адресою: Київ, Пуща-Водиця, 14-та лінія (50°55′60″ пн. ш. 30°34′12″ сх. д.; 16,6 км від станції метро Дорогожичі).

ДПУ "МДЦ «Артек» відноситься до сфери управління Державного управління справами України.

ДПУ "МДЦ «Артек» включено до Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку за № 312, Державного реєстру майнових об'єктів оздоровлення та відпочинку[4] за № 798.

За результатами проведення державної атестації ДПУ "МДЦ «Артек» дитячому закладу присвоєно вищу категорію (реєстраційний номер 01).

Щорічно в дитячому центрі оздоровлюються понад 13 тисяч дітей, в тому числі діти, що потребують особливої уваги та підтримки.

Загальна територія ДПУ "МДЦ «Артек» складає 73 га. Загальна площа приміщень для розміщення та прийому дітей — 21012 квадратних метрів.

Розміщення дітей проводиться у комфортабельних кімнатах з усіма зручностями на 4-6 осіб.

На території дитячого центру розташовані: пляж, критий басейн, кіноконцертний зал, клубні приміщення, бібліотека, тренажерний зал, футбольне поле, спортивні майданчики, велосипедний парк, скайпарк, човнова станція, медичний центр з необхідним обладнанням, інноваційний освітній центр та культурно-мистецький центр.

Медична діяльність ДПУ "Міжнародний дитячий центр «Артек» здійснюється на підставі ліцензії на медичну практику (серія АЕ № 281486) видана Міністерством охорони здоров'я України від 05.09.2013 року.

У 2017 році до ДПУ "МДЦ «Артек» приєднано дитячу співдружність «Артек — Лісовий», що знаходиться за адресою: м. Київ, Житомирське шосе 17-км (50°46′33″ пн. ш. 30°28′00″ сх. д.).

Генеральний директор ДПУ "МДЦ «Артек» — Капустін Сергій Валентинович (з 2016 року), кандидат філософських наук, заслужений працівник соціальної сфери України.

Структурний поділ «Артеку» змінювалося разом з його розвитком.

Спочатку наметове містечко на березі моря іменувалося просто «Дитячий табір в Артеку». Назва урочища Артек закріпилося як власне ім'я табору дещо пізніше, до 1930 року, коли у верхньому парку був побудований перший корпус для цілорічного прийому дітей. Він отримав найменування «Верхній табір», а наметовий біля моря — «Нижній». Третім артеківським табором став у 1937 році «Суук-Су», створений на базі переданого «Артеку» будинку відпочинку. Після Німецько-радянської війни в 1944 році «Артеку» був переданий будинок відпочинку «Колгоспна молодь», який став ще одним табором.

У п'ятдесяті роки «Артек» офіційно вважався комплексом кількох таборів. Його дирекція іменувалася «Управління всесоюзних піонерських таборів», а самі табори було прийнято називати за номерами «Табір № 1» — «Табір № 4».

В 1959 році почалися роботи з втілення в життя проекту «Великого Артеку». В 1961 на карті «Артеку» з'явилась перша знайома сьогоднішнім артеківцям назва табору — «Морський». Він був побудований на місці «Нижнього». А незабаром і весь «Артек» прийняв у загальних рисах нинішній вигляд. Табір, побудований на місці «Верхнього», отримав назву «Гірський». За задумом авторів він повинен був складатися із трьох піонерських дружин, кожна з яких розміщувалася в окремому великому корпусі. На порожній до цього території в центрі «Артеку» був побудований новий табір «Прибережний». Він став найбільшим табором і об'єднав 4 дружини. Табори «Суук-Су» і «Колгоспна молодь» серйозних зовнішніх змін не зазнали, але отримали нові назви: «Бірюзовий» та «Кипарисний» відповідно. У кожному з них, як і в «Морському», розміщувалася одна піонерська дружина. Основні роботи були завершені до 1964 року. Автори проекту — група архітекторів, очолювана Анатолієм Полянським, в 1967 році були нагороджені Державною премією СРСР в області архітектури.

Таким чином, на момент розпаду СРСР «Артек» складався з 5 таборів, які об'єднували 10 дружин: «Морський» (дружина «Морська»), «Гірський» (дружини «Алмазна», «Кришталева», «Бурштинова»), «Прибережний» (дружини «Лісова», «Озерна», «Польова», «Річкова»), «Бірюзовий» (дружина «Бірюзова») і «Кипарисний» (дружина «Кипарисна»)

Ця артеківська структура збереглася досі, але до кінця 90-х років склалася нова традиція — всі артеківські дружини тепер називаються «Дитячими таборами», а «Гірський» і «Прибережний» — комплексами таборів. Хоча артеківці старшого покоління продовжують називати таборами «Морський», «Кипарисний» і «Бірюзовий», а решта — дружинами. Кілька років тому, у зв'язку з аварійним станом корпусу, прийом дітей в дружину «Алмазна» був припинений.

У 60-ті роки передбачалося, що будівництво «Артеку» буде продовжено. Групою Полянського були спроектовані табори «Скельний» і «Повітряний», ряд об'єктів культурного та освітнього призначення, однак цим планам не судилося збутися.

Крім вищеназваних таборів в структуру «Артеку» входять дві гірські турбази «Діброва», «Криничка», в які здійснюються поїздки деяких артеківських загонів.

Сьогодні, після проведеного кілька років тому капітального ремонту «Морського» і «Гірського» (радикально змінився зовнішній та внутрішній вигляд корпусів) побутові умови і витрати на підтримку матеріальної бази різних артеківських таборів розрізняються. Відповідно, помітно різниться вартість путівок і, як наслідок, соціальний склад відпочиваючих дітей.

Основні напрями і складові роботи табору:

Вожатий в таборі «Артек»

В «Артеці» працюють приблизно 2300 осіб, з яких постійно працюють приблизно 1600 висококваліфікованих співробітників і орієнтовно 700 осіб приймаються на роботу в сезон з травня по жовтень.[5]

Серед них:

• 410 — вожаті в таборах;
• 60 — вчителі середньої школи;
• 150 — лікарі та медсестри;
• 450 — інженерні і технічні працівники;
• 70 — співробітники адміністрації;
• 35 — співробітники спецвідділення міліції з охорони «Артеку».

Вожаті, які працюють з дітьми в таборі, зазвичай молоді люди у віці 20—25 років, які мають педагогічну освіту. Всі вони укладають контракт з «Артеком» на 2—4 роки. Багато хто з них навчаються, без відриву від основної роботи, в Кримському гуманітарному факультеті Національного педагогічного університету ім. Драгоманова, що знаходиться в «Артеці».

У літній час, частина вожатих — студенти педагогічних ВУЗів та університетів різних країн.

На території табору розташований Кипарисний парк.

Приблизний розпорядок дня в МДЦ «Артек»

У січні 2009 року над табором «Артек» нависла загроза закриття внаслідок недофінансування. На знак протесту директор табору оголосив голодування.

Колишніми артеківцями та небайдужими людьми було організовано неформальний рух проти закриття «Артеку» та проведено кілька протестних мітингів у м. Київ.

Внаслідок активних дій громадськості табір вдалося відстояти.

• Крім відпочинку дітей, в МДЦ АРТЕК відбуваються конференції, наприклад Форум Відродження, оновлення, розвиток людини

• 1956 Артек — астероїд, названий на честь табору[7].
• Піонерський табір
• Снайпер (гра)

• Сидоренко М. М. Артек // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 127. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• С. В. Єрохін. Артек // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.

• Офіційний сайт
• Офіційний сайт
• Артек у соціальній мережі «Facebook»
• Артек (табір) у соціальній мережі «Instagram»
• Офіційний канал ДПУ "МДЦ «Артек» на YouTube
• На час окупації Криму «Артек» перебуватиме в Пущі-Озерній
• У Пущі-Водиці відбулось урочисте відкриття Міжнародного дитячого центру «Артек»
• За підтримки Мінсоцполітики в Державному підприємстві України "Міжнародний дитячий центр «Артек» проходить перша інклюзивна оздоровча зміна для дітей з інвалідністю
• Олена Зеленська відвідала табір «Артек» під Києвом