Костенко Василь Семенович

Народився 26 квітня 1912 року в селі Дернівка Переяславського повіту Полтавської губернії, тепер Баришівського району Київської області у родині селянина-бідняка. Закінчив Дернівську чотирикласну та Баришівську міську семирічну школи. Працював у сільському господарстві батьків.

У 1929 році вступив до комсомолу. У 1930—1931 роках — старший піонервожатий Баришівської семирічної школи. У 1931—1934 роках — завідувач відділу піонерів, завідувач організаційно-інструкторського відділу Баришівського районного комітету ЛКСМУ Київської області.

У 1934—1935 роках — служив у Червоній армії в авіаційній бригаді (Київ, Красноярськ).

У 1935—1937 роках — навчання у Всеукраїнській комуністичній сільськогосподарській школі (Київ).

З січня 1937 року працював завідувачем відділу політичного навчання Новоград-Волинського міського комітету ЛКСМУ, Новоград-Волинського окружного комітету ЛКСМУ.

Член ВКП(б) з 1937 року.

У 1937—1940 роках — в апараті ЦК ЛКСМУ: завідувач сектору культурно-масової роботи серед селянської молоді, заступник завідувача відділу кадрів ЦК ЛКСМУ.

З червня 1940 року — в апараті ЦК КП(б) України: інструктор відділу кадрів, інструктор сектору працівників культури, заступник завідувача відділу кадрів ЦК КП(б)У.

З червня 1941 року працював у редакції фронтової газети «За Радянську Україну». Був у складі оперативної групи Військової ради Південно-Західного фронту, організовував радянський підпільний та партизанський рух в Україні. У ЦК КП(б)У очолив ділянку відбору і розстановки кадрів керівних партійних працівників обласних, міських і районних підпільних комітетів КП(б)У.

У липні 1943 — 10 жовтня 1947 року — перший секретар ЦК ЛКСМ України.

У 1945 році був обраний членом Ради Всесвітньої федерації демократичної молоді. З 1946 по 1950 — депутат Верховнї Ради СРСР другого скликання.

У 1947—1950 роках навчався у Вищій партійній школі при ЦК ВКП(б).

У червні 1950 — січні 1952 р. — 1-й секретар Львівського міського комітету КП(б)У.

З серпня 1952 року — викладач Полтавського педагогічного інституту імені Короленка. У 1956 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук.

У 1958—1967 роках — завідувач редакції історії партії, філософії та права Української радянської енциклопедії.

У лютому 1967 — листопаді 1972 р. — 1-й заступник голови Державного Комітету з преси при Раді міністрів Української РСР.

З листопада 1972 — на пенсії. Впродовж шести років працював науковим співробітником Інституту історії партії при ЦК Компартії України.

Помер 22 квітня 2001 року у Києві. Похований на Байковому цвинтарі.

В. Костенко автор художньо-публіцистичних повістей «Наші весни» (1966), «Юність полум'яних літ» (1969), «Засів і сходи» (1983) та книги спогадів «Зірки мого неба» (1998). Усі ці твори виходили окремими виданнями за життя автора, а також увійшли до посмертного зібрання творів, упорядкованого його дочкою.

• Дружина Марія Феофанівна Костенко (1914—2008).
• Доньки
  • Олександра
  • Наталія (літературознавець, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка).
• Син Костенко Юрій Васильович, Надзвичайний і Повноважний Посол України.

Нагороджений орденами Червоного Прапора (2.05.1945), Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора, медалями. Заслужений працівник культури Української РСР (2.06.1972).

Засів і сходи (До 100-річчя від дня народження В. С. Костенка). Збірник статей, есе, художньої прози, публіцистики, спогадів і листів / Упоряд. Н. В. Костенко. — К.: Світогляд, 2012. — 400 с.

• Наталія Гебдовська «Андромаха»
• Юрій Костенко
• Баришівка
• Львів