Костенів

Перша писемна згадка про село відноситься до 1600 року.

В 1904 році в селі проживали 454 особи. Власником земель в селі був Руський народний дім зі Львова.

В околицях села було знайдено скарб римських монет.

Через село тече річка Домброва, ліва притока Гнилої Липи.

Дерев'яна церква св. Йоана Богослова (1830р.), котру почергово використовують громади ПЦУ (Перемишлянський деканат, Львівська єпархія ПЦУ) і УГКЦ (Перемишлянський деканат, Стрийська єпархія УГКЦ). Храм внесено до реєстру пам'яток місцевого значення за охоронним номером 485/1-М. 1902 року церкву відвідав глава УГКЦ Андрей Шептицький, підтвердженням цього є його власноручний підпис в "Апостолі"

• отець Ігнатій Телішевський — парох села, батько українського правника, громадського діяча Телішевського Костянтина.[1][2]
• Парасюк Іван Миколайович — вчений у галузі кібернетики, член-кореспондент НАН України, доктор технічних наук, професор.
• навчався Костирко Андрій Іванович (1990-2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

• Kosteniów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 475. (пол.).— S. 475. (пол.)

• Погода в селі Костенів

Моє рідне село Костенів.

  Якби ми мали змогу піднятись над нашим селом, то побачили б з висоти пташиного польоту, як чітко видніється на рельєфі давній-давній шлях. На ньому сьогодні колишуться віти лісів, хвилями лягає пшениця на полях, його перетинають дороги. А цей шлях розповів нам , про наших далеких предків, про їх мужність і відвагу, волелюбність і непокору, про криваві січі з ворогами-нападниками. Йшов цей шлях з Галича на Володимир.
   Знайдена на полі біля села кам'яна сокира та нуклеуси розповіли, що наш край існував ще здавна. Уламки виробів із характерними узорами свідчать про трипільську культуру.
  Досі в народній творчості, у піснях, переказах дійшла до нас історія. І ще часто можна почути із уст посивілих селян про "Чорну корчму", про Білківський замок.
  Час виникнення села дуже давній. Письмові джерела про нього кажуть, що воно відноситься до середніх віків. Відомо, що в 1600 р. село платило податок з одного лану землі (лан-близько 20 га). Костенів належав до маєтків дрібної шляхти.
  В 1628 р. на військовому огляді шляхти у Львові був Іван Каліцький з Костенева в супроводі слуг. На черговому огляді в квітні 1630 р. його місце зайняв Станіслав Струлович. Оскільки дрібна шляхта не залишила після себе документів, то важко судити про давній розвиток сула. Спустошували його турками, татари обдирала шляхта. Не краще за орду вело себе тут і, проходячи, коронне військо. Свідченням цього є скарга у Львівському міському суді з 1667 р. двох селян з Костенева – Тимка Берези та Гриця Гвоздика. Від імені громади села, вони жалілися на утиски орендаря Йосипа Білінча, що відбирав у них землю, заставляв робити понаднормову панщину. У тому році село грабували загони польського війська, що 4 рази проходило через село. Солдати розбивали комори, брали все, що їм подобалось. Рятуючись від побоїв та насильства селяни тікали в навколишні ліси. Загальна вартість одних лиш забраних речей становила близько 700 золотих (для порівняння відгодована свиня коштувала 18 злотих). На початку xvììì ст.    село Костенів перебувало у володінні Львівського Войцеха Лося. В 1740 р. в селі нараховувалось  30  господарств, була церква Івана Богослова. 
  Відомо, що весною 1772 р. дідича Костенева, Білки та Плетенич Юзеф Лось повідомляв митрополита Льва Шептинського, що Костенівський священика є надто старим і просив прислати йому помічника о. Василя Стунницького.
  В 1773 р. в селі було 42 хати. Селяни мали 72 коней, 30 волів, 51 корову, 48 телят, 49 свиней, у середньому одно господарство висіло 1.5 корця озимини та 3 корці ярини. Сіна з своїми сінокосів селяни збирали на 2 вози. Дідич повинен був отримати із сула 4012 днів панщини, 194 курки, 4.5 горця меду та 199 золотих грошового податку.
  В 1775 р. весь прибуток з села становив 1594 золотих на рік, у тому числі 800 золотих з корчми. Кури тоді коштували 3 гроші, вулик з бджолами та медом – 6 золотих. 
  В 1820 р. в Костеневі був фільварок, корчма, виннища, млин, церква. Всього було 52 жилих будинків, сільські поля займали 1983 морги, луки 564 морги, пасовища 57 морги, ліси 20 моргів.
  В 1861 р. громада с. Костенева та Білки писали митрополиту Григорію Якимовичу лист із 140 підписами, якими доручали йому представляти і відстоювати перед цісарем свої інтереси. У цьому же році громада села пожертвувала 3 золотих для політичної організації "Народний дім" у Львові. 
   28 серпня 1861 р. в селі була заснована привільна школа. Церковна консисторія визначила вчителів. Платили 105 римських на рік, 24  зерна, 8 сагів дров, 8 арів городу.
   У 1867 р. до школи ходило 18 дівчаток та 17 хлопців.
   8 липня 1897 р. газета "Діло" писала, що багато людей із Костенева поїхали на заробітки до Бразилії.
   Перед початком 1-світової війни в 1913 р. в селі проживало 573 чоловіків, існувало товариство "Просвіта", "Пожежна дружина", громадська крамниця. У школі навчалось 90 учнів.
   У 1926 р. Михайло Качеровський поновлює діяльність читальні, до якої надходило  три періодичні видання. Через 10 років читальна нараховувала 42 члени, а в бібліотеці було 300 книг.
  В 1938 р. в селі нараховувалось 90 господарств.