Костинюк Осип Антонович
Костинюк Осип Антонович (15.04.1890 – 1919/1920) — український педагог, громадський діяч, поручник Буковинського легіону, УГА та Буковинського Куреня ДА УНР.
КОСТИНЮК Осип Антонович | |
---|---|
| |
Народження |
15 квітня 1890
с. Явірник Надвірнянського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщина |
Смерть |
1919/1920 біля м. Бірзула УНР |
Національність | українець |
Країна |
Австро-Угорщина ЗУНР УНР |
Рід військ | Буковинський легіон, УГА, Буковинський курінь Дієвої армії УНР |
Звання | поручник |
По відставці | педагог, громадський діяч |
Нагороди |
Життєпис
Народився у с. Явірник Надвірнянського повіту Королівства Галичини та Володимирії (Австро-Угорщина) в селянській родині.
З 1900 р. навчався у 2-й цісарсько-королівській державній гімназії в Чернівцях (нім. K. k. II Staats Gymnasium in Czernowitz, сьогодні Чернівецька гімназія № 5), де 14 липня 1910 р. склав матуральні іспити.
Вищі студії здобув на філософському факультеті Університету Франса Йосифа в Чернівцях (нім. Franz Josephs Universität in Czernowitz сьогодні ЧНУ ім. Ю.Федьковича), які закінчив кандидатом філології. Студентом, допомагав Юліану Кобилянському в роботі над укладанням латинсько-українського словника.
Один із засновників українського академічного товариства «Запороже», член правління з 1912 р., голова товариства з березня 1913, «почесний батько» організації.
Під час навчання мешкав в Чернівцях по вул. Струмкова (нім. Bachgasse, сьогодні вул. Нечуя-Левицького), 22.
З вересня 1913 р. вчителює у Вижницькій державній гімназії (нім. K. k. Franz-Josephs Gymnasium in Wiznitz), де викладав латинську та грецьку мови. За короткий час заслужив авторитет і повагу. За оцінкою Миколи Домашевського:
...був великим другом шкільної молоді, яка дуже його шанувала... |
У Вижниці одружився з дочкою нотаря Людміла Клюґера.
Як один з найкращих знавців україномовної стенографії на Буковині демонстрував (травень 1914) свої графічні роботи на міжнародній виставці «Bugra» (книжкова торгівля і графіка) у Ляйпціґу.
Перша світова війна
Від початку війни, разом з іншими педагогами Вижницької гімназії пішов до війська. Воював на фронті в Карпатах в легіоні буковинських гуцульських добровольців.
З 01.07.1915 р. іменований хорунжим резерву, з 01.01.1916 р. — лейтенантом резерву, а з 01.02.1918 р. — обер-лейтенантом резерву.
У грудні 1914 р. нагороджений великою срібною медаллю за відвагу 1-го класу на стяжці хоробрості, отримавши при цьому похвалу від командира корпусу. В березні 1916 р. нагороджений срібною медаллю за мужність 2-го класу з мечами. Із спогадів Іллі Семаки:
Значне, дуже значне число Гуцулів дістало медаль хоробрости. Їх хорунжий Осип Костинюк зістав відзначений великою срібною медалею. Всі визначні борці, кождий герой, кождий витязь. |
Навіть у воєнні лихоліття Осип Костинюк не поривав зв'язку з Вижницькою гімназією. З вдячного оголошення правління вижницького товариства «Шкільна поміч»:
приїхавши в 03.1916 р. у відпустку до своєї родини, наш дорогий товариш цісарсько і королівський поручник при гуцульських Стрільцях пан Осип Костинюк зложив з нагоди свого побуту у Вижниці суму 50 корон на шкільні книжки для бідних учеників цісарсько королівської ґімназії у Вижниці, при якій він був перед війною професором |
Повернувшись з війська у 1918 р., продовжив викладацьку працю в Вижницькій гімназії.
Українська революція
Під час революційних подій брав активну участь у становлені української влади в краї.
10 травня 1919 р., після румунської окупації північної Буковини, в рамках другого виїзду українських службовців, які відчували себе громадянами української держави і не бажали скласти присягу на вірність королівської Румунії, виїхав на Галичину.
У Коломиї став на службу як поручник УГА.
24 травня 1919 р., після поачтку вторгнення румунів на Покуття, в складі бойової групи «Нижнів», відступав до Базару та Майдану. Там брав участь (05.06.1919) у нараді старшин УГА (Г.Гладкий, Я.Голота, О.Костинюк, Л.Семчук, Т.Шухевич, Г.Чарнецький), яка прийняла ухвалу: «Не уступимо ні на одну п’ядь, скоріше умремо, як уступимо!». Відзначився в боях як в Галичині, так і на Наддніпрянщині. Після переходу (17.07.1919) УГА через Збруч воював у складі Буковинського Куреня. Із спогадів Василя Руснака:
...в складі того батальйону воював і загинув геройською смертю бувший професор Вижницької гімназії Осип Костинюк... |
Загинув поручник Осип Костинюк взимку 1919-1920 років біля Бірзулі.
Література
1. Vierter Jahresbericht des k. k. zweiten Staatsgymnasiums in Czernowitz (1900/1901). Чернівці, 1901. – C. 51.;
2. Кобилянський Ю. Латинсько-український словар для середних шкіл. Відень: Накладом ц. к. видавництва шкільних книжок, 1912. – С. VI.;
3. Ukrainisch-akad. Verbindung «Zaporoze». // «Czernowitzer Tagblatt». – 1913. – 27 березня.;
4. Vom Landesschulrate. // «Bukowinaer Nachrichten». – 1913. – 17 вересня.;
5. Bukowiner graphische Arbeiten in der «Bugra». // «Czernowitzer Allgemeine Zeitung». – 1914. – 12 травня.;
6. Відзначеня при віддїлї Гуцулів-добровольцїв // «Буковина». – 1915. – 30 липня. Відзначеня офіцира Українця. // «Буковина». // 1915. – 4 грудня.;
7. Наші образки. // «Буковина». – 1916. – 26 лютого.; Відзначеня наших «Гуцулів-добровольцїв». // «Буковина». – 1916. – 11 березня.;
8. Відзначені члени укр. акад. тов. «Запороже». // «Буковина». – 1916. – 1 квітня.;
9. Щедрий дар. // «Буковина». – 1916. – 8 квітня.; Хорунжий Осип Костинюк при Гуцульських-добровольцях відзначений великою срібною медалею (фотографія). // Православний Калєндар на переступний рік 1916. Чернівці, 1916. – С. 97.;
10. Семака І. Гуцульскі Стрільцї. // Православний Калєндар на звичайний рік 1917. Відень, 1917. – С. 62-69.;
11. Лакуста С. Памяти героїв. // «Час». – 1930. – 2 березня.;
12. Масікевич О. Борімося – поборемо. // «Час». – 1935. – 7 липня.;
13. Попович С. Запорожці в визвольній боротьбі. // «Час». – 1935. – 7 липня.;
14. Лакуста С. Доля українських середніх шкіл на Буковині. У 25-ліття заснування Вижницької гімназії. / В збірнику: Двадцятьпятьліття товариства “Учительска громада” – Львів: Накладом товариства «Учительська Громада», 1935. –– С. 198-201.;
15. Квітковський Д., Бриндзан Т., Жуковський А. Буковина її минуле і сучасне. – Париж-Філадельфія-Детройт: Зелена Буковина, 1956. – С. 704, 792-794.;
16. Гніздовський О. За рідний край. Спогади з визвольної війни // «Буковина». – Торонто, 1979. – Ч.1.;
17. Домашевський М. Історія Гуцульщини. Т. 1. Чикаго-Львів, 1995. – С. 90.;
18. Дуда А., Старик В. Буковинський Курінь в боях за українську державність 1914-1941-1944. – Чернівці: Накладом товариства «Український Народний Дім в Чернівцях», 1994. – С. 15, 50.;
19. Руснак В. Спомини (уривок про 1914-1923 рр.). / Добржанський О., Старик В. Бажаємо до України. Змагання за українську державність на Буковині у спогадах очевидців (1914-1921). // Одеса: Маяк, 2008. – С. 309.
Джерело
Володимир Старик. Костинюк Осип Антонович// Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія: До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Т. 2: 3 — О.Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2019. 832с. — С. 297-298.