Семака Ілля

Ілько Семака народився 23 вересня 1866 року в селищі Берегомет Герцогство Буковина у сім'ї священика.

Закінчивши гімназію, вивчав право в Чернівецькому університеті.

З 1891-го р. мав судову практику у Чернівцях (надрадник Буковинського крайового суду). З 1897-го р. працював у суді в Радівцях. У 1899 році переведений до Кіцманя, де працював секретарем, радником і начальником повітового суду. На початку ХХ ст. переведений суддею крайового суду.

Ще будучі в Кіцмані очолював місцеві осередки товариств «Український Народний Дім» та «Руської Бесіди».

Належав до Української національно-демократичної партії.

У 1907 році у «виборчому окрузі: Кіцмань-Садгора» був обраний послом до Рейхсрату.

У парламенті, разом з іншими українськими депутатами від Буковини та Галичини, Ілля фон Семака увійшов до створеного Українського клубу. Головною вимогою цього об'єднання стало створення української автономії в рамках Австро-Угорщини, до якої мали б увійти Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття. Однак, 1909 р. буковинські депутати вийшли з «Українського клубу», утворивши окремий Буковинський клуб на чолі з Миколою Васильком. Головна причина — розходження у поглядах на парламентську тактику. Галицькі депутати вважали, що потрібно проводити конфронтаційну політику, буковинські — вирішувати питання через компроміс. Однак, попри тактичні розходження, в більшості парламентських питань українські депутати діяли спільно.

1911-го року був повторно обраний депутатом Державної Ради у Відні.

Ілько Семака брав участь у нараді всіх українських послів від Галичини і Буковини, що відбулася 16 липня 1911 р., на якій було засновано Український парламентський союз.

1911-го року відбулися останні вибори до Буковинського сейму. На них Семака був обраний послом крайового парламента, де працював у Буковинському крайовому виділі (виконком).

Під час Першої світової війни — член Головної Української Ради (1914) і Загальної Української Ради (1915). З 5 грудня 1916 року член «Союзу українських парламентських та сеймових депутатів Буковини».

Під час війни переймався долею потерпілих буковинців, надавав посильну допомогу в їх облаштуванні. 1918-го року Ілько Семака написав:

...Світова війна спричинила багато лиха особливо на тих областях, ле вона вела ся, а властиво все ще далі веде ся. Найбільше потерпіли українці східної Галичини і Буковини, бо на сих областях відбували ся кроваві битви та повторяли ся кілька разів ворожі наїзди. Хто переїздив через Галичину, той бачив знищені села, міста та цілі сторони, спустошені ворогами. Значна часть населенняпокинула рідні сторони, одні втікали зі страху перед неприятелем, а дуже много наших людий мусіли опускати рідні села зі стратегічних або з політичних причин. Їх вивезено в західні краї Австрії та розміщено одних по громадах, а других по бараках, збудованих державним коштом....

19 жовтня 1918 року Ілля фон Семака у складі «буковинської делегації» брав участь у створені Української національної ради. Був обраний до її законодавчої та фінансової комісій. Брав активну участь у формуванні Українського крайового комітету, як складової частни УНРади. Активно долучався до роботи органу, зокрема організації Буковинського віче, що відбулося 3 березня 1918 року. За результатами віче працював над організацією української влади у північно-західній частині Буковини — формуванні Тимчасового уряду. Був членом комісії при передачі влади графом Ецдорфом. Останній в офіційному протоколі про передачу влади зазначив:

...Депутат парламенту фон Семака заявив мені, що що будинок крайового уряду зяйнятий українськими військовими і закликав мене передати Українській Національній Раді державну владу над українськими областями Буковини і містом Чернівцями....

Після цього проводив з представником Румунської Національної Ради Аурелом Ончулом розмежування території Герцогства Буковина

Після окупації краю військами королівської Румунії, змушений був виїхати з Буковини разом зі всім Тимчасовим урядом Північної Буковини у Станіслав.

З січня 1919 року Ілля фон Семака перебував у Відні, де працював в австрійській Ліквідаційній комісії, згодом — в екзильному уряді ЗУНР як керівник «Буковинської делегації УНРади». В цей період Семака намагається добитись вирішиння «буковинського питання» дипломатичними методами. В лютому 1922 року він передав меморандум про ситуацію на Буковині до президента Ради Послів. У березні того ж року висунув йому вимогу анулювати статті Сен-Жерменського та Севрського мирних договорів, що стосувались українських земель.

Активну діяльність Буковинська делегація УНРади під керівництвом Ілька Семаки продовжувала до 1923 року. На окуповану румунами Батьківщину Ілько так і не повернувся. Осилився в місті Прєвідза в Чехословаччині, де працював суддею.

4 січня 1929 року Ілля фон Семака відійшов у вічність.

За заповітом його тлінні останки були перевезені на Буковину, де 23 червня Ілька Семаку поховали у родинному склепі в Чернівцях.

Згідно з його заповітом, на могильному пам'ятнику згодом викарбували: «ЧЛЕН УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ».

Пізніше Іларій Карбулицький дуже коротко і влучно охарактеризує Ілька Семаку:

...був надзвичайно чесним і щирим українцем...

• 
  Ілля фон Семака
• 
  Протокол про передачу влади на Буковині (06.11.1918)
• 
  Будинок в Станіславі, у якому розміщувався Буковинська делегація УНРади

• Заполовський В. Ілько рицар де Семака // Чернівці і чернівчани. — 1999.  — 30 липня.
• Юсов С. Л. Семака Ілля // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 520. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.