Квітковський Денис Васильович

Закінчив народну школу в м. Садгора (нині в межах м. Чернівці), українську гімназію у Чернівцях (1929). В 1929–1932 рр. навчався на правничому факультеті Чернівецького університету, у 1936 р. захистив докторську дисертацію. Був активістом студентського руху, членом крайової екзекутиви Організації Українських Націоналістів.

Один з найактивніших українських політиків Буковини. У 1934–1937 рр. — видавець і головний редактор чернівецького журналу «Самостійність», у 1931–1937 — співредактор тижневика «Самостійна Україна», 1932–1937 — власник адвокатської контори в Чернівцях.

Засуджений за проукраїнську політичну діяльність. У 1937–1938 рр. сидів у румунській в'язниці.

З 1940 р. — на еміграції, викладач Високої економічної школи у Мюнхені. Секретар Українського Національного Об'єднання (УНО) і співредактор її друкованого органу «Український вісник» (Берлін, серпень 1941— літо 1943).

1943 був заарештований гестапо у Львові, до кінця жовтня 1944 утримувався в тюрмі м. Потсдам, потім викладав вексельне право у Високій економічній школі в м. Мюнхен.

1946 опікувався створенням профспілки українських журналістів на еміграції, 1946–1948 вів Референтуру преси й пропаганди Проводу Українських Націоналістів; з 1947 — член ПУН ОУН.

Від 1949 проживав у США. Отримав другий докторат права і знову відкрив адвокатський офіс (1955). Голова організації «Самостійна Україна» і видавець її однойменного друкованого органу (Чикаго, 1976–1979).

У 1974–1977 рр. — перший заступник Голови ПУН. Після смерті О. Штуля-Ждановича в 1977 р. став Головою ПУН.

Співпрацював із Українським конгресовим комітетом Америки, Світовим конгресом вільних українців. У 1972–1974 — віцепрезидент Організації Державного Відродження України, у 1974—1976 її президент.

Помер 15 березня 1979 у м. Детройт (штат Мічиган); похований на українському цвинтарі св. Андрія у Баунд-Бруці поблизу Нью-Йорка (штат Нью-Джерсі).