Кочина Пелагея Яківна

Кочина Пелагея Яківна закінчила Бестужевські курси у Петрограді. У 1921 році закінчила Петроградський університет. У 1933 році отримала учене звання професора. У 1940 році отримала науковий ступінь доктора фізико — математичних наук[7].

У 1925 році Пелагея Яківна вийшла заміж за Кочина Миколая Євграфовича (1901—1944) — радянський механік, геофізик, математик, академік АН СРСР (1939)[8]. У них народились дві доньки.

З 1946 року член-кореспондент АН СРСР.

З 1958 року дійсний член АН СРСР.

З 1919 року Кочина П. Я. працювала в Головній геофізичній обсерваторії у Ленінграді. Викладала в навчальних закладах Москви та Санкт-Петербурга[9]:

У 1925—1931 роках викладала математику в Петербурзькому державному університеті шляхів сполучення.

У 1931—1935 роках у Московському Інституті інженерів цивільного повітряного флоту.

У 1935—1937 роках — П. Я. Кочина працювала завідувачкою кафедри вищої математики Московського гідрометеорологічного інституту, одночасно в 1935—1939 роках — Старшим науковим співробітником Математичного інституту імені Стеклова Академії Наук СРСР.

У 1937—1941 роках — Завідувала кафедрою математики Московського авіаційного технологічного інституту.

У 1939—1959 роках працювала в Московському Інституті механіки АН СРСР.

У 1941—1947 роках — Професор кафедри вищої математики Московський нафтовий інститут імені І. М. Губкіна.

З 1959—1970 роках працювала у Новосибірську в Інституті гідродинаміки СВ Академії наук СРСР та Новосибірському державному університеті.

Повернувшись до Москви у 1970—1987 роках, працювала в Інституті проблем механіки Академії наук СРСР.

Основні її наукові праці відносяться до теорії фільтрації, динамічної метеорології, теорії припливів, гідроаеромеханіки. Вона розв'язала ряд задач, що стосуються руху ґрунтових вод та нафти в поруватих середовищах. Її математичні роботи відносяться до диференціальних рівнянь приватних похідних[10].

Кочина П. Я. була редактором першого зібрання творів С. В. Ковалевської, життю та творчістю якій присвятила ряд праць[7]. Вона є автором книг та статей про К. Вейєрштрасса, О. Ю. Шмідта та інших діячів науки, а також мемуарів про свого чоловіка Кочина Миколу Євграфовича.

Кочина Пелагея Яківна є автором понад 200 опублікованих наукових праць (з них 17 монографій), та ряду статей в науково-популярних виданнях.

Основні роботи[11]:

«Теорія руху ґрунтових вод» (1977);

"Вибрані праці. Гідродинаміка і теорія фільтрації "(1991).

Кочина Пелагея Яківна нагороджена[12]:

• Орденом Трудового Червоного прапора (1945);

• Чотирма орденами Леніна (1953, 1960, 1967, 1969);

• Орденом Жовтневої Революції (1975);

• Орденом Дружби народів (1979);

• Орденом Дружби (1994);

• Орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (1999);

• Лауреат Сталінської премії (1946);

• Лауреат Державної премії СРСР (1973);

• Герой Соціалістичної праці (1969);

• Золотою медаллю «Серп та молот» (1969);

• Золотою медаллю ім. М. В. Келдиша — за цикл робіт з гідродинаміки і теорії фільтрації (1996);

• Медалями.