Кравченко Григорій Пантелійович

Народився 29 вересня (12 жовтня) 1912(19121012) року в селі Голубівка (нині Новомосковський район Дніпропетровської області) в селянській родині. Українець[1] (в деяких джерелах вказується як росіянин).

З 1914 року жив у селі Пахомовка (нині Павлодарська область Казахстану), з 1923 року — в селі Звіриноголовське (нині Курганська область Росії). Закінчив 10 класів школи й 1-й курс Московського землевпорядного технікуму у 1931 році.

У лавах РСЧА з 1931 року. Закінчив Качинську військову авіаційну школу льотчиків і був залишений при ній льотчиком-інструктором. У 1933—1934 роках проходив службу у стройових частинах ВПС СРСР.

Влітку 1934 року перейшов на льотно-випробувальну роботу до Науково-випробувального інституту ВПС СРСР. Брав участь у випробуваннях динамореактивних авіаційних гармат Курчевського (АПК-4 біс) на винищувачах І-Z.

У березні-серпні 1938 року брав участь у бойових діях у Китаї: командир авіаційної ланки, загону, ескадрильї. Здійснив на винищувачеві І-16 76 бойових вильотів, у 8 повітряних боях збив 6 літаків супротивника. 29 квітня 1938 року був збитий, здійснив вимушену посадку. У липні того ж року був збитий удруге, врятувався на парашуті.

Повернувшись із Китаю у листопаді 1938 року, продовжив льотно-випробувальну роботу. Провів державні випробування винищувачів І-16 типу 10 з крилом «М» та типу 17, І-16ПС. Здійснив низку випробувальних польотів на І-153 й ДІ-6.

У червні-вересні 1939 року брав участь у боях на річці Халхин-Гол: командир ескадрильї, 22-го винищувального авіаційного полку в складі 1-ї армійської групи. Здійснив кілька десятків бойових вильотів на винищувачеві І-16, у 8 повітряних боях сбив особисто 3 та у складі групи 4 літаки супротивника. 27 червня 1939 року через відсутність палива здійснив вимушену посадку на ворожій території й протягом 3-х діб виходив до своїх.

У вересні-жовтні 1939 року як радник брав участь у приєднанні Західної України. Згодом призначений начальником відділу винищувальної авіації Управління бойової підготовки ВПС РСЧА.

Учасник радянсько-фінської війни: з грудня 1939 по березень 1940 року — командир особливої авіаційної групи у складі 4-х полків (2 винищувальних та 2 бомбардувальних), що базувалась на території Естонії.

З травня 1940 року — начальник відділу винищувальної авіації Льотно-технічної інспекції ВПС РСЧА. З липня 1940 року — командувач ВПС Прибалтійського особливого військового округу.

У 1941 році закінчив Курси удосконалення командного складу (КУКС) при Військовій академії Генштабу.

Учасник німецько-радянської війни від червня 1941 року. Командував 11-ю змішаною авіаційною дивізією на Західному і Брянському фронтах. З листопада 1941 року — командувач ВПС 3-ї армії Брянського фронту, з березня 1942 року — командир 8-ї ударної авіаційної групи Ставки ВГК. У травні 1942 року сформував і очолив 215-ту винищувальну авіаційну дивізію, з якою воював на Калінінському і Волховському фронтах.

23 лютого 1943 року на винищувачеві Ла-5 загинув у повітряному бою поблизу села Синявине Кіровського району Ленінградської області. Похований у Москві, в некрополі Кремлівської стіни.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 лютого 1939 року за мужність і героїзм, виявлені при виконанні військового долгу, командиру винищувальної авіаційної групи радянських добровольців у Китаї Кравченку Григорію Пантелійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна. Після затвердження знаку особливої відзнаки 4 листопада 1939 року отримав медаль «Золота Зірка» (№ 120).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 серпня 1939 року за мужність і героїзм, виявлені у боях, командир 22-го винищувального авіаційного полку 1-ї армійської групи майор Кравченко Григорій Пантелійович удостоєний звання двічі Героя Радянського Союзу. Після затвердження знаку особливої відзнаки 4 листопада 1939 року отримав другу медаль «Золота Зірка» (№ 1/ІІ).

Нагороджений також двома орденами Червоного Прапора (14.11.1938, 19.01.1940), орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (1943), «Знак Пошани» (25.05.1936) і монгольським орденом Червоного Прапора (10.08.1939).

У селі Голубівка встановлено бронзове погруддя Г. П. Кравченка.

Ім'ям Григорія Кравченка названо вулиці у містах Москва і Курган.

• Л. М. Хойнацька. Кравченко Григорій Пантелійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 273. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• А. К. Немикін. Кравченко Григорій Пантелійович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.

• Кравченко Григорій Пантелійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
• Біографія Г. П. Кравченка на сайті «Красные Соколы» (рос.)