Краєва Ірина

Завдяки підтримці талановитої в'ятської вчительки літератури С. А. Жукової[1] Ірина Пуля ще в шкільні роки почала писати перші оповідання і репортажі, які були опубліковані на Кіровському обласному радіо та в молодіжній газеті. Відповідно, вона вступила на факультет журналістики Ленінградського (Санкт-Петербурзького державного університету (1983—1988 рр.).

Потім — повернення до В'ятки, де Ірина Пуля стає спочатку редактором багатотиражної газети Кіровського державного педагогічного інституту (зараз В'ятський державний гуманітарний університет), потім викладачем кафедри російської літератури. У 1996 році Ірина Пуля захистила дисертацію[2] за російськомовними романами Володимира Набокова. Незабаром стала деканом факультету журналістики Кіровського філії Московського гуманітарно-економічного інституту.

У 1998 році родина переїхала до Москви. Викладацьку кафедру змінила на неспокійне життя журналіста. Спочатку працювала в газеті «Труд», а з 2006 по 2012 роки — в «Російській газеті».

Ірина Пуля в 2010 році стала лауреаткою Премії Москви в галузі журналістики[3].

Почавши ще в юності писати «трагічні» «дорослі» оповідання[4], раптом несподівано переїхала на дитячі рейки. У 2007 році в пітерському видавництві «Детгиз»[5] вийшла казкова повість «Тім і Дан, або Таємниця Розбитого коліна»[6] з малюнками Олексія Бахтіна, за яку Ірина Краєва отримала Міжнародну літературну премію імені Владислава Крапивіна[7][8]. Повість була помічена в пресі[9] і незабаром опублікована в журналі «Путеводная звезда»[10].

Оповідання та казки публікувалися у збірках віршів, оповідань, повістей, казок для дітей «Як добре…» (2009), «Як добре…-2» (2010), «Як добре…-3» (2011) та «Як добре…-4» (2012 р.), журналах «Нева», «Дружба народів», «Жили-були», «Чиж та їжак», альманасі «Витоки», дитячому інтернет-журналі «Санька — Скажений кролик»[11], літературному журналі для дітей та дорослих «Електронні пампаси»[12] , літературному ілюстрованому журналі для дітей «Кукумбер»[13].

Про казкову повість «Тім і Дан, або Таємниця Розбитого коліна» авторка говорить: «…народилася моя казка „від протилежного“. У якийсь момент зрозуміла, що газета мене з'їдає. Що навіть з розповідей моїх полізла „чорнуха“, а опиратися їй не вистачає душевних сил. І тут я захворіла. Кажуть, хвороби змушують нас зупинитися, озирнутися, обміркувати своє „житіє“. На лікарняному ліжку і почала цю книгу. Пізніше у рідкісних проміжках від газетної роботи і витягувала себе за вуха з болота злободенності…»[14].

Друга книга Ірини Крайової, випущена видавництвом «Детгиз» у 2010 році, називається «Чаювання з п'ятою». Проілюстрував книгу санкт-петербурзький художник Олександр Біхтер[15]. У передмові до «Чаювання з п'ятою» поетеса Юнна Моріц пише: «Ірина Краєва — блискуча авторка веселих, дотепних, тонких оповідань для дітей. Вона вміє придумати і розписати маленьку історію, в якій творяться великі чудеса, де все перетворюється у що завгодно, і язик обертається, як чарівний ключ у замковій щілині чарівних дверей. Вона грає з дитинством без ніякого підлизування, підлабузництва, впадання в кукольність, без ніяких нотацій від імені знаменитих звірів. Все диво тут — в язиці, головній дійовій особі, що веде таємну гру. Ця гра коштує свічок!.. Вона дає авторське почуття дитини, яка бере участь у цій грі, — вона стає автором свого особистого сприйняття, своєї радості, усмішки; вона ловить м'ячик підступу, веселої помилки, знаходячи свій особистий досвід тонкого світу — лірики, гумору, метаморфоз, ритмічних реакцій, що розвивають особистість людини, що грає не тільки на нервах»[16].

У 2012 році Ірина Краєва стала лауреаткою Міжнародного літературного конкурсу «Узгодження часів» (рос. Согласование времён) у номінації «Проза» (оповідання «Солов'їний сад»)[17], а в 2013 році — лауреаткою у номінації «Вибір бібліотек» і володаркою 2-ї премії в номінації «Історії казкові і не тільки…» щорічного конкурсу «Нова дитяча книга»[18] за «повість в оповіданнях» «Колямба, онук Одягу Петрівни».

У 2015 році Ірина Краєва названа однією з двох лауреаток (поряд з Наріне Абгарян)[19] Російської літературної премії імені Олександра Гріна — за видатний внесок у розвиток вітчизняної літератури (виразилися у створенні особливо важливого літературного твору, або за результати творчості в цілому).

Декілька творів Ірини Крайової перекладені іспанською, польською та французькою[20] мовами.

• Ирина Краева. Тим и Дан или Тайна «Разбитой коленки» : сказочная повесть. — Санкт-Петербург: ДЕТГИЗ-Лицей, 2007. — 224 с. : ил. А. Бахтина.
• Ирина Краева. Чаепитие с пяткой: рассказы для детей. — Санкт-Петербург: ГРИФ, ДЕТГИЗ, 2011. — 64 с. : ил. А. Бихтера.
• И. И. Краева, М. А. Чернышёв. Наше Подмосковье: пособие для детей младшего школьного возраста / рецензент Е. М. Рендакова. — Москва: ГК Active Education, 2013. — 96 с. : ил. А. Каниковой.
• Irina Kraeva. Una merienda con la huella (Чаепитие с пяткой. На испанском языке). — Москва: Бослен, 2014. — 80 с. : перевод Marcia Gasca Hernа́ndes, худ. редактор Т. Костеріна.
• Ирина Краева. Колямба, внук Одежды Петровны. — Москва: РОСМЭН, 2014. — 72 с. : художн. В. Минеев.
• Ирина Краева. Баба Яга пишет. — Санкт-Петербург: Лимбус Пресс, ООО «Издательство К. Тублина», 2014. — 144 с. : ил. А. Веселова.
• Ирина Краева. Колямба, внук Одежды Петровны, и компания: Повесть в рассказках. — Санкт-Петербург: АНТОЛОГИЯ, 2018. — 160 с. : ил. Екатерины Комраковой.
• Ирина Краева. ДЕТИ НЕБА. Сборник повестей и рассказов. — Москва: БерИнгА, 2018. — 288 с. : иллюстратор Аня Леонова.