Крейн Марко Григорович

Марко́ Григо́рович Крейн (3 квітня 1907, Київ, Російська імперія — 17 жовтня 1989, Одеса, Українська РСР, СРСР) — український радянський математик Член-кореспондент АН УРСР (1939).

Крейн Марко Григорович
рос. Марк Григо́рьевич Крейн
Ім'я при народженні рос. Марк Григо́рьевич Крейн
Народився 3 квітня 1907(1907-04-03)
Київ, Російська імперія
Помер 17 жовтня 1989(1989-10-17) (82 роки)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Поховання Друге християнське кладовище Одеси[1]
Місце проживання Російська імперія
Країна  СРСР
Національність український єврей
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater Київський інститут народної освіти, Одеський інститут народної освіти
Галузь функціональний аналіз, інтегральне рівняння, Теорія функцій, алгебра, математична фізика і теорія диференціальних рівнянь
Заклад Одеський університет, Одеський інститу інженерів морського флоту, Одеський інженерно-будівельний інститут
Ступінь доктор фізико-математичних наук[2][3]
Науковий керівник Чеботарьов Микола Григорович
Аспіранти, докторанти Шмульян Вітольд Львович[2], Березанський Юрій Макарович[2], Адамян Вадим Мовсесович[2], Гохберг Ізраїль Цудикович[2], Красносельський Марк Олександрович[2], Глазман Ізраїль Маркович[2], Лівшиць Михайло Самійлович[2], Потапов Володимир Петрович[2], Mark Aronovich Rutmand[2], Leonid Solomonovich Dashnitsd[2], Grigorii Markovich Finkelshteind[2], Israel Samoilovich Katsd[2], Avraam Wilgelmovich Shtrausd[2], Grigorii Yakovlevich Lyubarskiid[2], Vera Ruvimovna Gantmacherd[2], Adolf Abramovich Nudelmand[2], Lev Aronovich Sakhnovichd[2], Polina Grigorievna Rekhtmand[2], Arnold Petrovich Shvartsmand[2], Mikhail Samoilovich Brodskiid[2], Iosif Veniaminovich Svirskiid[2], D. L. Kucherd[2], Yurii L'vovich Shmuliand[2], Miron B. Bekkerd[2], David Kotelyanskiĭd[2], Sh. N. Saakyand[2], Yurii Pavlovich Ginzburgd[2], Mikhail Lazarevich Brodskyd[2], Frida Aronovna Neimarkd[2], Petr Dmitrievich Kalafatid[2], Yurii Aleksandrovich Palantd[2], Polina Arnoldovna Shvartsmand[2], Konstantin Rodionovich Kovalenkod[2], Sergei Antonovich Orlovd[2], Esfir Iosgershevna Goldengersheld[2], Frik Emilevich Melik-Adamyand[2], Igor Evgenievich Ovcharenkod[2], Vladimir Artashesovich Yavryand[2], Ilya Matveevich Spitkovskyd[2], S. M. Mkhitaryand[2], G. Ya. Popovd[2], Губреєв Геннадій Михайлович[2], A. A. Kostyukovd[2], V. G. Sizovd[2], Iosif Yakovlevich Chertkovd[2], Levon Mikayelyand[2], Мільман Давид Пінхусович, Iosif Iohvidovd і Наймарк Марк Аронович[2]
Членство НАН України, Американська академія мистецтв і наук і Національна академія наук США
Відомий завдяки: математик
Брати, сестри Крейн Селім Григорович
Нагороди
 Крейн Марко Григорович у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Києві в багатодітній єврейській сім'ї (семеро дітей) скромного достатку. Батько торгував лісом, а після бурхливих подій 1917 року змушений був покинути цей бізнес.

Незвичайні математичні здібності Марка проявились ще в юності. З чотирнадцяти років він систематично відвідував, як вільний слухач, лекції та семінари Бориса Делоне в Київському університеті. В 1922—1924 роках як вільний слухач відвідував лекції та семінари Дмитра Граве на фізико-математичному відділенні Київського інституту народної освіти.

У 1924 році під впливом «Моїх університетів» Максима Горького вирішив, що пора розпочинати свої «університети»: разом з товаришем виїхав до Одеси, де зустрівся з алгебраїстом Миколою Чеботарьовим, до якого мав рекомендаційного листа від Д. Граве. В той час М. Чеботарьов займався науково-дослідною роботою в Одеському інституту народної освіти. М. Чеботарьов разом із Самуїлом Шатуновським добились від відділу освіти спеціального дозволу для дев'ятнадцятирічного М. Крейна, котрий не мав диплома не те що про вищу, а навіть про середню освіту, на вступ до аспірантури. У 1926 році став аспірантом в Одеському інституті народної освіти під керівництвом М. Чеботарьова. По закінченні аспірантури у 1929 році представив сім наукових праць з алгебри, геометрії і теорії функцій.

В 1929—1930 роках викладав у Сталінському гірничому інституті. У 1930—1933 роках працював в Одеському фізико-хіміко-математичному інституті доцентом, професором, завідувачем кафедри теоретичної механіки і математичної фізики. Одночасно викладав в Одеському інституті інженерів водного транспорту, Одеському індустріальному інституті.

Протягом 1933—1941 років працював в Одеському державному університеті, очолював кафедри теорії функцій, математичного аналізу. Одночасно був наковим співробітником Науково-дослідного інституту математики при Харківському університеті. У 1940—1941, 1944—1951 роках завідував відділом алгебри і функціонального аналізу Інституту математики Академії Наук УРСР.

У 1939 році Вченою радою Московського університету присвоєний науковий ступінь доктора фізико-математичних наук без захисту дисертації. В тому ж році був обраний членом-кореспондентом Академії Наук УРСР.

В евакуації 1941—1944 років завідував кафедрою теоретичної механіки Куйбишевського індустріального інституту, викладав у педагогічному інституті.

У повоєнний час до 1954 року працював в Одеському інституі інженерів морського флоту, а у 1954—1974 роках завідував кафедрою теоретичної механіки Одеського інженерно-будівельного інституту.

В 1962—1963 роках читав курс «Теорія цілих операторів та метод напрямних функціоналів» в Одеському державному педагогічному інституті імені К. Д. Ушинського.

З 1978 року обіймав посаду старшого наукового співробітника Фізико-хімічного інституту імені О. В. Богатського Академії Наук УРСР.

Помер 17 жовтня 1989 року в Одесі. Похований на Другому християнському кладовищі.

Наукова діяльність

Науковий доробок охоплює різноманітні розділі алгебри, аналізу, теорії функцій, теорій ймовірностей, функціонального аналізу, теорії інтегральних рівнянь, математичної фізики і механіки. Серед основних напрямів творчості є теорія осциляційних ядер і матриць, проблема моментів, теорія наближень, геометрія функціональних просторів, теорія розширень напівобмежених операторів, теорія продовження ермітово-додатних функцій та гвинтових ліній, теорія цілих операторів та задача про струну, метод напрямних функціоналів, топологічні групи та однорідні простори, теорія стійкості рішень диференційних рівнянь, теорія операторів у просторі з індефінітною метрикою, обернені спектральні задачі, рівняння Вінера-Хопфа, метод визначників збурення та несамоспряжні оператори.

Підготував 19 докторів і 45 кандидатів фізико-математичних наук.

Автор близько 300 статей і 9 книжок, перекладених кількома мовами.

Деякі праці
  • Осцилляционные матрицы и ядра и малые колебания механических систем/ Ф. Р. Гантмахер, М. Г. Крейн. — М.-Л.: ГИТТЛ, 1950. —  360 с.
  • Введение в теорию линейных несамосопряженных операторов/ М. Г. Крейн, И. Ц. Гохберг. — М.: Наука, 1965. — 448 с.
  • Теория вольтерровых операторов в гильбертовом пространстве и ее приложения/ М. Г. Крейн, И. Ц. Гохберг. –  М.: Наука 1967. — 508 с.
  • Устойчивость решений дифференциальных уравнений в банаховом пространстве/М. Г. Крейн, Ю. Л. Далецкий. — М.: Наука, 1970. — 536 с.
  • Проблема моментов Маркова и экстремальные задачи. Идеи и проблемы П. Л. Чебышева и А. А. Маркова и их дальнейшее развитие/ М. Г. Крейн, А. А. Нудельман. — М,: Наука,  1973. —  551 с.
  • Theory and Applications of Volterra Operators in Hilbert Space (Translations of Mathematical Monographs)/ C. Gohberg and M.G.Krein. — American Mathematical Society, 2004. —  430 р.  ISBN 978-0821836279.

Нагороди

Вшанування пам'яті

У 2007 Національною Академією наук України була заснована Премія НАН України імені М. Г. Крейна, яка вручається Відділенням математики НАН України за видатні наукові роботи в галузі функціонального аналізу і теорії функцій.

14 січня 2008 на будівлі головного корпусу Одеського національного університету імені І. І. Мечникова була встановлена меморіальна дошка, присвячена Марку Григоровичу Крейну.

У 2012 в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського сформовано особовий фонд вченого.

Див. також

Примітки
  1. Find a Grave — 1995.
  2. Математична генеалогія — 1997.
  3. Архів історії математики Мактьютор

Література та джерела
  • Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 2 : Каліграфія — Португальці. — 736 с. — С. 186.
  • Марк Григорьевич Крейн: библиографический казатель/ сост. И. Э. Рикун. — Одесса: ОГНБ, 1990. — 72 с.
  • Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник. — Т. 3: К — П. — 2-у вид., доп./ Відп. ред. В. А. Сминтина. — Одеса: Астропринт, 2005. — С. 151—156.
  • Вчені вузів Одеси: Біобібліографічний  довідник. Природничі науки. — Вип. ІІ. 1946—2010. — Ч. 2. Математики. Механіки/ Упорядник І. Е. Рікун. — Одеса: ОННБ, 2010. — С. 115—122.
  • Особисте листування М. Крейна: загальний огляд та інформативний потенціал/ Ю. В. Булгаков // Архіви України. — 2012. — № 6. — С. 100—106.
  • Особисте листування М. Г. Крейна у контексті збереження пам'яті про вченого / Ю. В. Булгаков // Національна пам'ять: соціокультурний та духовний виміри. Національна та історична пам'ять: Зб. наук. праць. — 2012. — Вип. 4. — С. 251—259.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.