Чеботарьов Микола Григорович

Мико́ла Григо́рович Чеботарьо́в (* 3 (15) червня 1894(18940615), Кам'янець-Подільський — † 2 липня 1947, Москва) — український і російський математик, член-кореспондент АН СРСР, заслужений діяч науки РРФСР, засновник Казанської алгебраїчної школи.

Микола Григорович Чеботарьов
рос. Николай Григорьевич Чеботарёв
Ім'я при народженні рос. Николай Григорьевич Чеботарёв
Народився 3 (15) червня 1894 або 1894
Кам'янець-Подільськ, Російська імперія[1]
Помер 2 липня 1947(1947-07-02)[1][2] або 1947
Москва, СРСР[1]
·рак шлунка
Поховання Арський цвинтар[3]
Місце проживання Київ, Одеса, Казань
Країна Російська імперія,  СРСР
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater Фізико-математичний факультет Київського університетуd (1918)[2], Єлисаветградська чоловіча гімназія (1906) і Кам'янець-Подільська чоловіча гімназія (1912)
Галузь математика
Заклад Казанський державний університет[2]
Звання професор
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Граве Дмитро Олександрович[4]
Аспіранти, докторанти Aleksandr Yakovlevich Povznerd[5], Крейн Марко Григорович[5], Petr Kontorovichd[5], Морозов Володимир Володимирович[5], Адо Ігор Дмитрович[5], Vasilii Nikolaevich Tsapyrind[5], Anatolii Vasilievich Dorodnovd[5], Leonid Ivanovich Gavrilovd[5], Grigorii Solomonovich Barchind[5], Ґантмахер Фелікс Рувимович і Мейман Наум Натанович
Членство Академія наук СРСР
Відомий завдяки: створенням Казанської алгебраїчної школи
Нагороди

член-кореспондент АН СРСР

Біографія

На початку шляху (1894—1912)

Микола Чеботарьов народився в Кам'янці-Подільському в сім'ї юриста. Чеботарьови часто змінювали місце проживання. Так, 1899 року вони з Кам'янця-Подільського переїхали в Одесу, згодом в Єлисаветград (нині Кропивницький). У 1903—1906 роках навчався в Єлисаветградській чоловічій гімназії. Коли сім'я Чеботарьових повернулася в Кам'янець-Подільський, продовжив навчання в місцевій чоловічій гімназії.

У М. Г. Чеботарьова потяг до математики проявився змалку. Згодом він занотував:

«Пригадую, сестра моєї бабуні тітка Маша переконливо говорила, що з мене вийде математик. Можливо, ці слова відіграли роль навіювання. З другого боку, дуже можливо, що до занять математикою мене штовхали об’єктивні обставини. Справа в тому, що, згідно з твердими виховними принципами моїх родичів, усі наші дії, серед них і розваги, суворо регламентувалися. Математика була єдиною схованкою, куди не міг проникнути контроль старших і де я був собі повним господарем. Всіляка інша наука потребувала би витрат на обладнання, а в мене кишенькових грошей не було».

Київський період (1912—1921)

В 1912 році закінчив Кам'янець-Подільську чоловічу гімназію та вступив на фізико-математичний факультет Київського університету.

В університеті ґрунтовно вивчав теорію Галуа, методи якої упродовж усього життя успішно застосовував до розв'язання майже всіх задач, що його цікавили. На другому курсі брав активну участь у математичному семінарі під керівництвом професора Д. О. Граве, виступав із доповідями та далі самостійно вивчав теорію аналітичних та алгебраїчних функцій, а також теорію алгебраїчних чисел. Самостійно довів арифметичну теорему монодромії: «композит усіх груп інерції нормального поля є групою Галуа цього поля».

1915 року Київський університет, у зв'язку з Першою світовою війною, евакуювали в Саратов. Тут М. Г. Чеботарьов і далі інтенсивно вивчав математику. Це він робив у тісному спілкуванні з Борисом Делоне (теж один з учнів Граве, згодом член-кореспондентом АН СРСР), який увів Чеботарьова в курс сучасних проблем теорії алгебраїчних чисел. Згодом саме в цій теорії Чеботарьов отримає фундаментальні результати.

В 1916 році, після закінчення університету, був залишений на фізико-математичному факультеті для підготовки до професорського звання під керівництвом Д. О. Граве.

В 1918 році склав магістерські іспити і був обраний приват-доцентом університету. Крім основної роботи, також викладав у середніх навчальних закладах Києва.

Одеський період (1921—1927)

У 1921—1927 роках працював у вищих навчальних закладах Одеси. В 1924 році отримав запрошення на кафедру до Московського інституту цивільних інженерів. Потім повернувся до Одеси і був секретарем науково-дослідницької кафедри математики при Одеському інституті народної освіти.

В 1927 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук. Присвоєно вчене звання професора.

Казанський період (1928—1947)

В 1927 році був запрошений на роботу до Казанського університету та обраний на конкурсній основі професором кафедри математики. В 1928 році приступив до виконання своїх обов'язків і виконував їх без перерви до кінця життя.

Узнавши про те, що до університету запрошено видатного алгебраїста, студенти з цікавістю чекали на нього. Майбутній професор Володимир Морозов, а тоді першокурсник фізмату, згадував:

«Мені здавалося, що він повинен бути статечним і повільним. Замість цього я побачив людину дуже молоду, дуже рухливу та якусь цілком «свою»... Тоді нам, студентам, дуже важко було уявити, що з професорами Парфентьєвим чи Широковим можна розмовляти інакше, ніж з учителями. Але ще важче було уявити, що з Миколою Григоровичем Чеботарьовим можна розмовляти інакше, ніж із товаришем, трохи старшим за віком. З ним можна було поговорити щиро, навіть посперечатися. Адже він не визнавав «ні чинів, ні орденів», людина для нього була передусім людиною, і він розмовляв як рівний і з академіком, і зі студентом, і зі садівником Лядського саду, куди водив на прогулянки свого сина Гришу».

В 1929 році обраний членом-кореспондентом Академії Наук СРСР.

Наукова діяльність

Микола Чеботарьов (крайній зліва) і його учні (зліва направо): Володимир Морозов, Ігор Адо, Наум Мейман

Основні наукові праці Чеботарьова присвячено сучасній алгебрі.

Чеботарьов установив критерії, при яких корені трансцедентних рівнянь дійсні, удосконалив доведення теореми Кронекера — Вебера, розв'язав проблему Фробеніуса.

Праці Чеботарьова також стосуються теорії Галуа (проблема резольвент), діофантових наближень тощо.

Пишучи про Чеботарьова, один із провідних сучасних алгебраїстів Ігор Шафарефич зазначив:

«Враження, яке в мене склалося при зустрічах із Миколою Григоровичем, найкраще за все можна передати словом «класик». Він відчував себе своїм як у математиці 19 століття, так і середини 20 століття. І в тому, що математика, незважаючи на деякі відхилення, розвивається гармонійно, велика заслуга таких математиків як Микола Григорович Чеботарьов: своєю творчістю вони неначе з’єднали різні покоління та різні епохи».

Праці

  • «Основи теорії Галуа», перша частина (1934, перевидано 2004).
  • «Основи теорії Галуа», друга частина (1937, перевидано 2004).
  • «Теорія груп Лі» (1940, перевидано 2003).
  • «Введення в теорію алгебр» (1949).
  • «Теорія алгебраїчних функцій» (1948, перевидано 2004).

Нагороди та визнання

Примітки

  1. Чеботарёв Николай Григорьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Архів історії математики Мактьютор
  3. Find a Grave — 1995.
  4. https://www.genealogy.math.ndsu.nodak.edu/id.php?id=73922
  5. Математична генеалогія — 1997.

Література

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. К. : Головна редакція УРЕ, 1985. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — 568, [4] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 252.
  • Бородин А. И., Бугай А. С. Биографический словарь деятелей в области математики. — К., 1979. — С. 518—519.
  • Шафаревич И. Р., Морозов В. В. Николай Григорьевич Чеботарев, 1894 — 1947. — Казань: Издательство Казанского университета, 2002. — 56 c.
  • Кривко Я. Родом з Кам'янця-Подільського: Наші славетні // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1973. — 28 грудня. — С. 4.
  • Завальнюк О. М., Комарніцький О. Б. Минуле і сучасне Кам'янця-Подільського. — Випуск 1. — Кам'янець-Подільський, 2003. — С. 142—146.

Електронні ресурси

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.