Крекінг-установка в Ангарську

Крекінг-установка в Ангарську – виробництво нафтохімічної промисловості в Іркутській області Росії.

Розвиток нафтохімічного маданчика в місті Ангарськ почався в 1968 році із виробництва полістиролу на привозній сировині. Надалі тут послідовно запустили ряд установок з метою створення власної сировинної бази. Так, у 1974-му відкрилось виробництво мономеру – стиролу, котре відбувається шляхом дегідрування етилбензолу. В 1976-1977 роках ввели у експлуатацію установку парового крекінгу (піролізу) ЭП-60, яка продукувала етилен, а також обладнання для перетворення останнього на етилбензол через алкілювання бензолу (при цьому частину етилену споживала запущена в 1978-му лінія полімеризації у поліетилен). Нарешті, з 1982-го почала роботу призначена для виробництва бензолу установка каталітичного риформінгу Піротол.

Так само 1982-го року запустили найбільший об’єкт ангарського майданчика – типову для пізнього періоду розвитку радянської нафтохімічної промисловості піролізну установку ЭП-300[1][2] з проектною річною потужністю по етилену 300 тисяч тонн. Це дозволило розпочати постачання цього олефіну на заводи з виробництва полівінілхлориду у Саянську та Усольї-Сибірському, для чого проклали етиленопровід Ангарськ – Зима.

У якості сировини передусім використовується газовий бензин (naphta), який отримують з Ангарського нафтопереробного заводу (як і піролізне виробництво належить компанії «Роснефть»).[3] Крім того, можливе використання певного об’єму зріджених вуглеводневих газів, так, в 2016-му ввели в експлуатацію залізничну естакаду для їх розвантаження потужністю 300 тисяч тонн на рік.[4] Втім, навіть при її повному завантаженні головною сировиною повинен залишатись бензин: в 2008-2015 роках зафіксована переробка від 644 до 705 тисяч тонн сировини.[5][6][7] При цьому піролізна установка ЭП-300 діяла зі суттєво зниженою проти проектної потужністю – біля 200 тисяч тонн етилену та 100 тисяч тонн пропілену на рік,[8] тоді як більш стару ЭП-60 взагалі вивели з експлуатації[9]. Також на підприємстві виробляли біля 60 тисяч тонн бензолу.[8]

Серед інших продуктів можливо назвати бутилен-бутадієнову фракцію, фракцію рідких продуктів пиролізу С9 (використовується заводами, що виробляють лакофарові матеріали), важку піролізну смолу, а також дициклопентадієн.

Лінії полімеризації мають потужність у 15 тисяч тон полістиролу та 77 тисяч тонн поліетилену на рік.

Можливо відзначити, що у 2016 році виникла суперечка щодо цін на етилен між власником виробництва в Ангарську та головним споживачем цієї сировини Саянськхімпластом, котра в мабутньому може призвести до зменшення або припинення поставок у цьому напрямку.