Крекінг-установки у Тернезені

Крекінг-установки у Тернезені — складові частини виробничого майданчика нафтохімічного спрямування у нідерландському місті Тернезен.

Тернезен
Виробничий майданчик Dow Chemical у Тернезені

Первісно необхідний для тернезенського нафтохімічного майданчика етилен подавався із Антверпена (з 1965-го) та Роттердама (з 1967-го)[1] через південну та північну гілки олефінопроводу компанії Dow Chemical. Втім, вже у 1969-му в Тернезені стала до ладу власна установка парового крекінгу (піролізу), здатна продукувати 400 тисяч тонн етилену на рік. За три роки вона була доповнена ще одним виробництвом такої ж потужності.[1] Все це дозволило не лише задовольнити власні потреби, але й почати поставки олефінів по реверсованому продуктопроводу.

Станом на кінець 1990-х в Тернезені діяли лінії з виробництва поліетилену високої щільності (310 тисяч тонн)[2], низької щільності (265 тисяч тонн) та лінійного поліетилену низької щільності (230 тисяч тонн). Крім того, тут працювали дві установки стирену потужність 550 та 450 тисяч тонн,[3] а також виробництво оксиду етилену з показником 150 тисяч тонн.[4]Наявної на той час потужності існуючих установок — 1,1 млн тонн етилену — було недостатньо, що змусило знову закуповувати сировину у Антверпені. Втім, у 2002-му році стала до ладу третя установка, котра збільшила можливості майданчику до 1,7 млн тонн (найбільший показник у Європі) та дозволила відновити експорт.[5][6]Крім того, невдовзі ввели в дію нову лінію лінійного поліетилену низької щільності, довівши випуск цього полімеру до 610 тисяч тонн.[7]

Станом на середину 2010-х в Тернезені могли продукувати 1,8 млн тонн етилену, при цьому третя установка споживала виключно газовий бензин (naphtha), а перші дві також певну частину (15 %) етану.[8]Така доволі важка (як для нафтохімії) сировина дозволяє одночасно продукувати велику кількість інших ненасичених вуглеводнів — пропілену (920 тисяч тонн станом на кінець 2010-х)[9] та бутадієну (180 тисяч тонн).[10] Пропілен частково використовують тут же для виробництва кумену (700 тисяч тонн на рік)[11], а також постачають іншим споживачам через північну гілку олефінопроводу.

Примітки
  1. DBNL. J.W. Schot, H.W. Lintsen, Arie Rip en A.A.A. de la Bruhèze, Techniek in Nederland in de twintigste eeuw. Deel 2. Delfstoffen, energie, chemie · dbnl. DBNL (нід.). Процитовано 14 січня 2019.
  2. HdPE. Icis (амер.). Процитовано 14 січня 2019.
  3. Kuhlke, W. C. (2001). Volume Polymers in North America and Western Europe (англ.). iSmithers Rapra Publishing. ISBN 9781859572382.
  4. Ethylene Oxide SIEGFRIED REBSDAT, DIETER MAYER.
  5. Bonin, Hubert; Goey, Ferry de (2009). American Firms in Europe: Strategy, Identity, Perception and Performance (1880-1980) (англ.). Librairie Droz. ISBN 9782600012591.
  6. Login. www.ogj.com. Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 14 січня 2019.
  7. Product Profile: lldPE. Icis (амер.). Процитовано 14 січня 2019.
  8. INTERNATIONAL SURVEY OF ETHYLENE FROM STEAM CRACKERS—2015 Leena Koottungal. Архів оригіналу за 8 січня 2017.
  9. European chemical profile: Propylene. Icis (амер.). Процитовано 14 січня 2019.
  10. ICIS News - Chemical profile: Europe Butadiene. www.icis.com. Процитовано 14 січня 2019.
  11. Chemical profile: Cumene. Icis (амер.). Процитовано 14 січня 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.