Крестинський Микола Миколайович
Крестинський Микола Миколайович (13 (25) жовтня 1883 або 1883[1], Могильов, Могильовська губернія, Російська імперія — 15 березня 1938[2] або 1938[1], Москва, СРСР) — революційний діяч Російської імперії, державний та партійний діяч РСФРР і СРСР, дипломат.
Крестинський Микола Миколайович | |
---|---|
Народився |
13 (25) жовтня 1883 або 1883[1] Могильов, Могильовська губернія, Російська імперія |
Помер |
15 березня 1938[2] або 1938[1] Москва, СРСР ·вогнепальне поранення |
Поховання | Розстрільний полігон «Комунарка» |
Країна |
Російська імперія СРСР |
Діяльність | дипломат, адвокат, політик, революціонер |
Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет |
Членство | Політичне бюро ЦК КПРС |
Посада | генеральний секретар ЦК КПРС, Член Всеросійської ради і посол |
Партія | КПРС |
Автограф | |
Життєпис
Народився в сім'ї вчителя у Могильові.
1907 року закінчив юридичний факультет Петербурзького університету; присяжний повірений.
Член РСДРП від 1903 року, потім — РКП(б) та ВКП(б). Вів партійну роботу у Вільнюсі, Вітебську, Каунасі, був членом міських комітетів РСДРП. Від 1907 входив до соціал-демократичної фракції Державної думи. Співпрацював у більшовицьких виданнях.
Неодноразово піддавався репресіям.
Після Лютневої революції 1917 голова Уральського обласного і заступник голови Катеринбурзького міського комітетів РСДРП(б). 1917 року на 6-му з'їзді РСДРП(б) був заочно обраний членом ЦК партії. Під час Жовтневого перевороту — голова Катеринбурзького ВРК, активний учасник боротьби за встановлення Радянської влади на Уралі. З кінця 1917 у Петрограді: член колегії Наркомфіну РСФРР, головний комісар Народного банку, від березня 1918 — товариш (заступник) голови Народного банку і одночасно комісар юстиції трудової комуни Петрограда і Союзу комун Північної області. В період укладення Брестського миру належав до «лівих комуністів».
У 1918—1922 роках був наркомом фінансів РСФСРР і, одночасно, в 1919—1921 роках секретарем ЦК РКП(б). Від березня 1919 до березня 1921 член Політбюро ЦК РКП(б). Під час дискусії про профспілки — прибічник Л. Д. Троцького. У 1921—1930 роках повпред СРСР у Німеччині. 1922 року брав участь в Гаагській конференції.
1927 року приєднався до «нової опозиції», від якої відійшов 1928 року. У 1930—1937 роках заступник наркома закордонних справ СРСР. Делегат 7, 9—14. 16, 17-го з'їздів РКП(б)—ВКП(б); на 7—9-му з'їздах обирався членом ЦК РКП(б). Був членом ВЦВК РСФРР і ЦВК СРСР.
Репресований, після катувань визнав «свою злочинну діяльність». Страчений. Реабілітований.
- Берлін, грудень 1929
- У президії IX з'їзду РКП(б)
Примітки
- Czech National Authority Database
- Крестинский Николай Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1980. — Т. 5 : Кантата — Кулики. — С. 498.
Посилання
- Крестінскій Ніколай // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 758. — 1000 екз.