Криворізький національний університет

Дата заснування — 4 жовтня 1922 року, коли відповідно до спеціальної постанови Радянського уряду в приміщенні 7-річної школи на ст. Вечірній Кут розпочав роботу Криворізький вечірній робітничий технікум. Його завданням було готувати інженерно-технічні кадри для залізорудних підприємств Криворіжжя. На 3-х відділеннях технікуму — гірничому, механічному та електротехнічному — розпочали навчання 67 студентів, а навчальний процес здійснювали 20 викладачів, 9 з яких мали вищу освіту. Перший випуск відбувся у 1926 році; 12 студентів отримали дипломи техніків.

У 1929 р. технікум було перетворено у вечірній робітничий інститут, а з 1931 р. — у Криворізький гірничорудний інститут. У післявоєнні роки кількість спеціальностей, за якими готувалися інженерні кадри, досягла дванадцяти.

Старий корпус інституту (вул. Пушкіна, 37), Гірничий та Геолого-екологічний факультет

У 1972 році за заслуги у підготовці інженерних кадрів і розвиток наукових досліджень Президія Верховної Ради СРСР нагородила інститут орденом Трудового Червоного Прапора. Значна кількість викладачів і наукових працівників була відзначена урядовими нагородами.

З 1994 р. інститут набув статуту технічного університету.

21 березня 2011 року постановою Кабінету Міністрів України № 280[1][2][3] злиттям Криворізького технічного університету та Криворізького державного педагогічного університету, з приєднанням Криворізького економічного інституту КНЕУ, Криворізького металургійного факультету НМетАУ та державних підприємств: Науково-дослідного гірничорудного інституту і Науково-дослідного інституту безпеки праці та екології в гірничорудній і металургійній промисловості було створено Криворізький державний університет. У 2016 році педагогічний, економічний та металургійній інститути було виокремлено у самостійні навчальні заклади[4].

24 травня 2011 року згідно з Указом Президента України Віктора Януковича № 599/2011 Криворізькому державному університету надано статус національного[3].

За період з 1922 р. по 2012 р. підготовлено близько 70000 спеціалістів. Аспірантура готує науково-педагогічні кадри з 24 спеціальностей, а докторантура — з 8. Працюють 3 спеціалізовані вчені ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій із 10 спеціальностей. Використовуючи великий науковий потенціал, Криворізький гірничорудний інститут став ініціатором створення Академії гірничих наук України (1991 р.), президентом якої є голова наглядової ради Криворізького національного університету, професор Вілкул Юрій Григорович. Створення Академії гірничих наук дало змогу більш ефективно поєднувати навчальний процес з науковою діяльністю академічних структур і кафедр, готувати спеціалістів, які відповідали б сучасним вимогам. Загальноуніверситетські факультети мають міцну навчальну і наукову базу. Навчально-виховний процес та наукова робота здійснюється у 6 навчально-лабораторних корпусах. Вони мають: 65 аудиторій, 93 лабораторії, 12 навчальних кабінетів, 11 читальних залів, 25 приміщень, обладнаних комплексами технічних засобів навчання і навчального телебачення. У навчальному процесі широко використовуються класи, обладнані персональними комп'ютерами, 7 креслярських залів, 6 залів курсового та дипломного проектування, 6 спортивних залів. Все це сприяє якісній підготовці висококваліфікованих спеціалістів, відповідає сучасним вимогам та вищим стандартам освіти.

Будинок на вулиці Пушкіна, 44

В 1929 р. технікум було перетворено у вечірній робітничий інститут, у 1931 р. — у Криворізький гірничорудний інститут, перший вищий навчальний заклад на Криворіжжі. У зв'язку з розширенням закладу по вулиці Пушкінській (сучасна Пушкіна) було збудовано навчальний корпус гірничорудного інституту у 1930—1932 рр. за авторським проектом архітектора Харківського інституту «Діпромісто» Й. Ю. Каракиса. В 1947 р. навчальний корпус відновлено і реконструйовано, додано класичний портик та колони.

У 1940 р. засновано так званий «лабораторний корпус», в якому діяв залізорудний робфак. Він був першим п'ятиповерховим будинком у місті, та був побудований за авторським проектом архітектора Михайлова, Московський інститут «Гіпровуз».

Головний корпус знаходиться у Металургійному районі по вул. Віталія Матусевича (колишня ХХІІ партз'їзду), 11.

Відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської державної адміністрації від 12.04.1996 р. № 158-р Гірничорудний інститут (вул. Пушкіна, 37) є пам'яткою архітектури місцевого значення міста Кривого Рогу з охоронним номером 128.

• Георгій Малахов (1951—1973)
• Юлій Астаф'єв (1973—1985)
• Володимир Бизов (1985—2003)
• Юрій Вілкул (2003—2006)
• Анатолій Темченко (2006—2010)
• Юрій Вілкул (2010)

З 2010 року — Микола Ступнік.

• Димінський Петро Петрович — почесний президент футбольного клубу «Карпати» (Львів), Народний депутат України
• Соцький Василь Михайлович — український гірничий інженер, підприємець, науковий діяч
• Поваренних Олександр Сергійович — вчений в галузі мінералогії і кристалохімії, філософських проблем природознавства, лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1983)
• Мартиненко Володимир Петрович — Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1982, 1999)
• Леміш Валентин Пантелійович — Народний депутат України 1-го скликання
• Короленко Михайло Костянтинович — міністр промислової політики України
• Родіонов Сергій Петрович — вчений-петрограф, дослідник родовищ залізних руд
• Любоненко Юрій Вікторович — міський голова міста Кривий Ріг
• Сальдо Володимир Васильович — міський голова міста Херсон
• Гутовський Григорій Іванович — міський голова міста Кривий Ріг
• Вілкул Олександр Юрійович — віце-прем'єр-міністр України
• Бойко Віктор Григорович — радник посольства СРСР в Румунії
• Гіренко Андрій Миколайович —1-й секретар ЦК ЛКСМ України
• Щокін Вадим Петрович — вчений, лауреат премії Президента України для молодих вчених
• Удод Євген Григорович — голова Обласної ради Дніпропетровської області,
• Должанський Юрій Мойсейович — комсорг 10-го гвардійського стрілецького полку 6-ї гвардійської стрілецької дивізії 60-ї армії Центрального фронту
• Вакульчук Олексій Олексійович — старший лейтенант Збройних сил України
• Кулигін Олег Борисович — капітан Збройних сил України
• Мецгер Євген Володимирович — український банкір
• Череп Валерій Іванович — міністр сільського будівництва УРСР, міністр транспорту України
• Зеленська Олена Володимирівна — дружина українського актора та політика Володимира Зеленського
• Шефір Борис Нахманович — автор «Студії Квартал-95»
• Шефір Сергій Нахманович — автор «Студії Квартал-95»
• Назаренко Володимир Михайлович — український вчений, винахідник, доктор технічних наук, професор, академік-секретар, академік Міжнародної академії комп'ютерних наук і систем (International Academy of Computer Sciences and Systems)

Поштовий конверт із зображенням Університету

Окремі викладачі були удостоєні Ленінської та Державної премії, вченими інституту у 1969 р. було експоновано на ВДНГ СРСР 39 науково-дослідних робіт, за які Інститут був нагороджений Великою Золотою медаллю і Дипломом 1-го ступеня, а 29 викладачів і 23 студенти — медалями виставки і преміями. У 1982 році інститут був нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Історична енциклопедія Криворіжжя / [упоряд. О. О. Мельник та ін.]. — Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. Т. 1 — 2007. — С. 604.
• Історична енциклопедія Криворіжжя / [упорядники О. О. Мельник та ін.]. — Кривий Ріг: Видавництво «СТПРЕС», 2009. Т. 2 — 2009. — С. 336.
• Мельник О. О. Криворізька міськрада в 1920—1941 роках / Олександр Мельник. — Кривий Ріг: Видавничий дім, 2005. — С. 227.
• Енциклопедія Криворіжжя: у 2-х т. / [упорядник В. П. Бухтіяров]. — Кривий Ріг: ЯВВА, 2005. Т. 1. — 2005. — С. 265, 266.

• Меморіал пам’яті студентів та викладачів гірничорудного інституту 1941-1945 рр.
• Випускники Криворізького технічного університету