Криштоф Збаразький

Криштоф, або Христофор[1] Збаразький гербу Корибут (біля 1580 6 березня 1627) — магнат руського походження з роду Збаразьких[2], державний діяч Речі Посполитої.

Христофор Збаразький
Псевдо Криштоф, Кшиштоф
Народився бл.1580
Помер 6 березня 1627(1627-03-06)
Краків
Поховання Костел Святої Трійці
Підданство Річ Посполита
Діяльність військовик, державний діяч, меценат
дипломат
Відомий завдяки будівничий Збаразького замку
Титул князь
Посада конюший великий коронний
Військове звання каштелян
Конфесія кальвініст, католик
Рід Збаразькі
Батько князь Януш Збаразький
Мати княжна Анна Четвертинська
Родичі князь Юрій Збаразький (брат)
Брати, сестри Юрій Збаразький
У шлюбі з парубок
Діти безпотомний
Герб

Біографія

Нащадок спольщеного руського (українського) князівського роду. Народився у сім'ї брацлавського воєводи князя Івана-Януша Збаразького та його дружини — княжни Анни Четвертинської — доньки князя Матвія Васильовича Четвертинського і його другої дружини Євдоксії Вагановської.[3]

До 1600 р. вивчав військову справу за кордоном. Як і брат, навчався у Галілео Галілея. Перебуваючи в Європі перейшов з кальвінізму на католицтво.
1609 року брав участь в поході короля Сиґізмунда ІІІ Вази проти Московії. Брав участь в Хотинській війні 1620-21 років. До нього писав лист з проханням визволити з османського полону князь Самійло Корецький.[4] У 1623 році:

Контактував з родичем[6] князем Григорієм Святополк-Четвертинським, який був вихований в дусі антиєзуїтському та антикатолицькому; може, під його впливом разом з братом Юрієм в 1627 році на сеймі в Торуні захищали православних.[7]

У 1633 році Павел Ґродзицький був одним з учасників посольської місії на чолі з кн. Х. Збаразьким до османів.[8]

Мав посади конюшого великого коронного (1615—1627), члена комісії з козацьких справ та цінових тарифів, краківського каштеляна, старости кременецького (1608—1627), грубешівського, болеславського, віслицького і солецького солєцького.
Фундатор єзуїтського колеґіуму у Вінниці.

За борги роду Тенчинських (найправдоподібніше, борг любельського воєводи Ґабріеля Тенчинського, чоловіка кузини Варбари) отримав у володіння (інші джерела вказують, що був посідачем чи державцем) в 1617 р. їх велетенський маєток ключ конськовольський.[9]

Як і старший брат Юрій, не був одружений та не мав нащадків.[3] Передостанній з роду Збаразьких.

Помер і був похований у родинній гробниці в домініканському костелі св. Трійці у Кракові.

Примітки

  1. іноді Кшиштоф
  2. Тетяна ШЕВЧЕНКО ДОМИ ТОВАРИСТВА ІСУСА, ЇХ ФУНДАТОРИ І БЛАГОДІЙНИКИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ: 1572—1647
  3. Książęta Zbarascy (01) Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  4. Jarema Maciszewski. Korecki Samuel h. Pogonia (ok. 1586—1622) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrосław — Warszawa — Kraków, 1968. — tоm XIV/1, zeszyt 60. — S. 61. (пол.)
  5. Czapliński W. Koniecpolski Stanisław h. Pobóg (ok.1594-1646) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — Tom XIII/4, zeszyt 59. — 481—638 s. — S. 523. (пол.)
  6. небіж матері
  7. Wanda Dobrowolska. Czetwertyński-Światopełk (Czetwerteński) Hryhory książę (†1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1938. — t. IV/2, zeszyt 17. — S. 362. (пол.)
  8. Przyboś Adam. Grodzicki z Grodziska Paweł h. Łada (zm. 1645) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. — Tom VIIІ/4. — Zeszyt 39. — S. 618. (пол.)
  9. Krzysztof książe Zbaraski w Końskowoli (1617—1627)

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.