Кропивне (Бахмацький район)
Кропивне́ — село в Україні, Чернігівській області, Бахмацькому районі.
| село Кропивне | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Чернігівська область |
| Район/міськрада | Бахмацький район |
| Рада | Кропивненська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | перша згадка на карті 1648р |
| Населення | 790 |
| Площа | 4,560 км² |
| Густота населення | 170 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 16574 |
| Телефонний код | +380 4635 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°54′07″ пн. ш. 32°50′22″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
162 м |
| Водойми | річка Хвощова |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 16574, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, с.Кропивне, вул.Каденюка,9 |
| Карта | |
  Кропивне | |
 Кропивне | |
| Мапа | |
| |
Географія
Село розташоване на трасі Ічня-Дмитрівка на крайньому півдні Бахмацького району. 35 км від районного центру, 10 км — від з. станції Рубанка.
Оточене болотами і торф'яниками.
У селі бере початок річка Хвощова, права притока Ромену.
Біля села знаходиться гідрологічний заказник місцевого значення Кропивне.
Історія
Козацтво
На карті Боплана від 1648 р. позначено як існуюче.
У жовтні 1649, за Зборівською угодою із Річчю Посполитою, утворена Кропивнянська сотня у складі Прилуцького полку із центром у с. Кропивне. За реєстром мала 100 козаків. 1651 до сотні долучено територію і козаків ліквідованої Липівської сотні Прилуцького полку. Ще в часи Гетьмана Богдана Хмельницького сотня ліквідована і приєднана до Красноколядинської. Отже, село було сотенним центром Гетьманщини неповних п'ять років.
Єдиним сотником Кропивненської сотні був Михайло Торлало.
У 1780 році населення Кропивного складало 1994 особи.[1]
З 1917 — у складі УНР. Станові козаки Кропивнного активно підтримали відновлену українську державу, зокрема відомо про героїв війни з Росією Павла Нечитайла, адміністративного поручника вспоміжного корпусу старшин Армії УНР та Сергія Момота, хорунжого 5-ї Херсонської стрілецької дивізії Армії УНР.
1920 року московитам вдалося встановити у селі стабільний комуністичний режим.
Голодомор
Село постраждало внаслідок Геноциду українського народу 1932-33 роки, проведеного урядом СРСР. У Книзі національної пам'яті містяться імена наступних жертв терору голодомору (Списки загиблих, Ф. 9030, оп. 2, спр. 1; свідчення очевидців, Ф. 9030, оп. 1, спр. 41, 46, 75):
- […] Іван Олексійович, 1904 р.н., 1933 р., голод
- […] Михайло […], 1933 р., голод
- Борсук Володимир Миколайович, 1933 р., голод
- Борсук Іван Мусійович, 1933 р., голод
- Борсук Марія Миколаївна, 1933 р., голод
- Борсук Олексій Миколайович, 1933 р., голод
- Гайко Олена Григорівна,1933 р., 1933 р., голод
- Кирпенко Григорій Петрович, 1933 р., голод
- Коваленко Іван Васильович, 1933 р., голод
- Кропивний Андрій Іванович, 1933 р., голод,
- Кропивний Михайло Іванович, 1933 р., голод
- Кропивний Михайло Прокопович, 1933 р., голод
- Кучер […], 1933 р., голод
- Кучер Іван Сидорович, 1933 р., голод
- Лазурович Михайло […], 1933 р., голод
- Малецький Федір Іванович, 1933 р., голод
- Мархель Семен Васильович, 1933 р., голод
- Медвідь Марфа Афанасіївна, 1933 р., голод
- Нечуй Марія Олександрівна, 9 р., 1933 р., голод
- Полонський Іван Данилович, голод
- Полонський Микола Антонович, 1933 р., голод
- Полонський Яків […], 1933 р., голод
- Полянський Степан Петрович, 1933 р., голод
- Салій Оксана Леонтіївна, 1933 р., голод
- Ткаченко Олена Андріївна, 1933 р., 1933 р., голод
- Федоренко Микола Іванович, 1933 р., голод
- Цюпка Василь […], 1933 р., голод
- Черненька Євдокія Афанасіївна, 1933 р., голод
- Черненький Сидір […], 1933 р., голод
- Шевченко Йосип […], 1933 р., голод
- Шевченко Дарія Володимирівна, 1933 р., голод
Сталінський режим провів у селі кілька насильних мобілізацій до війська — 1941 та 1943. В результаті 285 чоловік із 421 мобілізованих доведено до смерті.
На поч. 1970-их мешкало 1200 осіб. З сер. 1960-их має тенденцію до зменшення, аж до ознак демографічної кризи. Ця криза спровокована акцією Голодомору в Україні 1932—1933, масовою мобілізацією чоловіків репродуктивного віку до сталінського війська та вимиванням працездатного населення на некваліфіковані роботи до міста — 1960-ті роки.
Соціальна інфраструктура
Середня школа у доброму приміщенні. Православна парафія без постійного священика — настоятель отець Іван із Дмитрівки, клірик Російської православної церкви Московського патріархату.
Уродженці та вихідці із села
- Павло Антонович Нечитайло, адміністративний поручник вспоміжного корпусу старшин Армії УНР, герой війни з Росією;
- Сергій Момот, хорунжий 5-ї Херсонської стрілецької дивізії Армії УНР, герой війни з Росією;
- Михайло Беззуб (1916—1938), син станового козака, учасник радянсько-японської війни, загинув поблизу озера Хасан. Прадід Андрія Ковальова, тележурналіст.
- Олексій Феодосійович Вангенгейм (1881—1937), радянський вчений-метеоролог, засновник і перший керівник Єдиної гідрометеорологічної служби СССР. Жертва більшовицького терору.