Волков Микола Миколайович (старший)

Волков Микола Миколайович
Народився	10 (23) березня 1902; Обоянь, Курська губернія, Російська імперія
Помер	25 жовтня 1985 (83 роки); Москва, РРФСР
Поховання	Введенське кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор театру і кіно
Заклад	Одеський академічний драматичний театр імені А. Іванова
Діти	Волков Микола Миколайович
IMDb	nm0901526
	Нагороди та премії

Во́лков Микола Миколайович (10 (23) березня 1902, Обоянь, Курська губернія, Російська імперія — 22 жовтня 1985, Москва)[1] — радянський актор театру і кіно. Заслужений артист УРСР (1956). Кавалер ордена Трудового Червоного Прапора (1960). Заслужений артист РРФСР (1972)[2].

Життєпис

Закінчив театральну студію в Баку (1921). Працював у театрах Баку, Казані, Пермі, Іваново, Ташкента; в Одеському російському драматичному театрі ім. А. Іванова (1933—1941, 1947—1968). В кіно знімався від 1941. Ролі Волкова відзначалися тонким сатиричним малюнком, своєрідними портретними характеристиками.

Ролі: Чацький («Лихо з розуму» О. Грибоєдова), Тузенбах («Три сестри» А. Чехова), Громов («Аристократи» М. Погодіна), Отелло (однойменна драма В. Шекспіра), Доменіко («Філумена Мартурано» Е. де Філіппо); в кіно — монах Даниїл («Полум'я гніву», 1955, режисер Т. Левчук), Професор («Втікач з Янтарного», 1968, режисер Є. Брюнчугін, І. Вєтров; обидва — Київська кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка), Хотабич («Старий Хотабич», 1957, режисер Г. Казанський, «Ленфільм»).

Фільмографія

«Боксери» (1941, коментатор; Одеська кіностудія)
«Таємничий острів» (1941, ад'ютант командувача армії південців)
«Морський яструб» (1941, полонений капітан (немає в титрах); Одеська кіностудія)
«Останній хрестоносець» (1942, новела у фільмі «Швейк готується до бою»; тюремник)
«Дорога до зірок» (1942, Вундерліх, майор)
«Насреддін у Бухарі» (1943, Гуссейн-Гуслія)
«Син полку» (1946)
«Блакитні дороги» (1947, перехожий; Київська кіностудія)
«Миклухо-Маклай» (1947, кореспондент (епізод)
«Адмірал Ушаков» (1953, Вільям Пітт (молодший)/ Вільям Пітт (старший))
«Кораблі штурмують бастіони» (1953, Вільям Пітт)
«Сестри Рахманови» (1954, Уїллер)
«Полум'я гніву» (1955, монах Данило; Київська кіностудія)
«Шарф улюбленої» (1955, Бетал Шарданов)
«Старий Хотабич» (1956, Хоттабич)
«Урок історії» (1956, граф Гельдфорт; СРСР—Болгарія)
«Це починалось так…» (1956)
«Сторінки минулого» (1957, Іван Павлович, старпом на пароплаві; Одеська кіностудія)
«Матрос зійшов на берег» (1957, головлікар; Одеська кіностудія)
«У дні Жовтня» (1958, Сутормін)
«Як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» (1959, Одеська кіностудія)
«Син Ірістона» (1959, генерал Коханов, царський намісник)
«Зелений фургон» (1959, батько Володі; Одеська кіностудія)
«Міст перейти не можна» (1960, Віллі Ломен)
«Шарлатові вітрила» (1961, Егль)
«Два життя» (1961, епізод)
«Людина йде за сонцем» (1961, продавець лотерейних квитків)
«Будні і свята» (1961, Наумов)
«Наша вулиця» (1961, Ларс)
«Явище Венери» (1961, короткометражний)
«Смугастий рейс» (1961, агент Хасбулатов)
«Без страху і докору» (1962, батько Тоши)
«У мертвій петлі» (1962, епізод; кіностудія ім. О. Довженка)
«Грішний янгол» (1962, Денис Антонович Сімбірцев, директор школи-інтернату)
«Чорна чайка» (1962, Мануель (дідусь Маноло, кубинський рибак на прізвисько «Чорна чайка»)
«Мрії назустріч» (1963, доктор Лаунстон; Одеська кіностудія)
«Дві неділі» (1963, маршал)
Тиша (1963, художник Мукомолов)
«Новели Красного дому» (1963, професор)
«Незгасиме полум'я» (1964, Караваєв; кіностудія ім. О. Довженка)
«Повернена музика» (1964, Сергій Михайлович Корнілов, професор музики)
«Острів Колдун» (1964, Фома Тимофійович Коновалов, старий капітан)
«Двадцять шість бакинських комісарів» (1965, генерал Денстервіль)
«Начальник Чукотки» (1966, американець Містер Стенсон і К°)
«Посмішка» (1965, короткометражний)
«Хто вигадав колесо?» (1966, академік Щєглов)
«Гроза над Білою» (1968, Федір Федорович Новицький)
«Втікач з «Янтарного»» (1968, професор; кіностудія ім. О. Довженка)
«Шосте липня» (1968, граф Вільгельм Мірбах, німецький посол)
«Мер району Саніта» (1969, фільм-спектакль; мер Антоніо Барракано)
«Розплата» (1970, вітчим Каті)
«Зірки не гаснуть» (1971, Томпсон)
«Остання справа комісара Берлаха» (1971, Самуель Гунгертобель, доктор; Одеська кіностудія)
«Дванадцять місяців» (1972, професор)
«Гросмейстер» (1972, старий з шахового павільйону у парку)
«П'ятдесят на п'ятдесят» (1972, Хорст Заммердінг)
«Година життя» (1972, фільм-спектакль)
«Він прийшов» (1973, фільм-спектакль; Артур Берлінг)
«Останній подвиг Камо» (1973, емігрант-білогвардієць)
«Слідство ведуть ЗнаТоКі. Свідок» (1973, адвокат у в'язниці (немає в титрах)
«Вибір мети» (1974, Абрам Федорович Іоффе)
«Здрастуйте, лікарю!» (1974, Трохим Петрович Зубцов, сільський лікар; Одеська кіностудія)
«Діаманти для диктатури пролетаріату» (1975, Володимир Олександрович, батько Владимирова)
«Втеча містера Мак-Кінлі» (1975, сенатор)
«Сибір» (1976, Насимович)
«...та інші офіційні особи» (1976, батько Іванова)
«Середина життя» (1976, Вікентій Семенович Алтухов)
«Іванцов, Петров, Сидоров» (1978, Лев Іларіонович, директор)
«Проводи» (1978, Олександр Матвійович Плінер, перший заступник Старосельського)
«Сьогодні або ніколи» (1978, Василь Гнатович Левандовський)
«Добряки» (1979, Ярослав Борисович Гребєшков)
«Вони були акторами» (1981, Всеволод Гнатович Двин-Двинский, найстаріший актор театру)
«Василь і Василиса» (1981, сусід)
«До своїх!..» (1983, Кирило Сергійович, директор дитбудинку)
«Клініка» (1984, кіноальманах, новела «Господар»)

Примітки

Волков Микола Миколайович (біографія на kino-teatr.ru) (рос.)
[У російських джерелах інформація не підтверджується.]

Джерела

Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Волков Микола Миколайович (біографія на kino-teatr.ru) (рос.)

[2] [У російських джерелах інформація не підтверджується.]