Кріоліт

Кріоліт (англ. cryolite; нім. Eisstein, Kryolith m) — мінерал класу галогенідів, флуоридів. Поширений типовий акцесорний мінерал метасоматично змінених лужних гранітів і полевошпатових альбітрибекітових метасоматитів, що містять рідкіснометальні (тантало-ніобієве, цирконієве, рідкіснометальне) зруденіння. Алюмофлуорид натрію острівної будови, теоретично містить 12,8 % Al, 32,9 % Na і 54,3 % F. Домішки: Si, Fe, Mg, K, Sr, Th.

Кріоліт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Абревіатура Crl[2]
Хімічна формула Na₃AlF₆
Nickel-Strunz 10 3.CB.15[3]
Ідентифікація
Колір безбарвний, білий, сіруватий, жовтуватий, брудно-бурий, блідо зеленуватийб рідко рожевуватий
Сингонія Моноклінна сингонія
Спайність відсутня
Твердість 2,5-3,5
Блиск від скляного до жирного
Колір риси білий
Густина 2,95 — 3,01 г/см³
Інші характеристики
Названо на честь лід[4]
Типова місцевість Ivigtuut cryolite depositd[4]
 Кріоліт у Вікісховищі

Історія
Кріолітова копальня Івігтут, Гренландія, 1940

Кріоліт вперше був виявлений та описаний в 1799 році в Івіттууті в Гренландії Підером Хрістіаном Абілдгардом (Peder Christian Abildgaard, 1740—1801). Він назвав цей мінерал за характерним виглядом від грецьких слів κρύος [krýos] «мороз, лід» та λίθος [lítʰos] «камінь» — кріоліт, що означає «крижаний камінь».

Родовища

Біля смт Хорошів, Житомирської області в мікрокліно-кварцових пегматитах виявлені великі друзові порожнини з гігантськими кристалами топазу, в яких містяться рясні газово-рідкі включення, що містять кріоліт, кварц та інші мінерали[5].

У Ерзінському гранітному масиві (Тива) кріоліт поряд з томсенолітом є звичайним акцесорним мінералом в альбіто-рибекітових гранітах.

Застосування
Кріолітова структура

Один з найважливіших напрямків використання кріоліту — металургійний, а саме виробництво алюмінію. Алюміній з мінералу отримують електролітичним шляхом. Якщо не застосувати кріоліт (і в цьому його основна цінність), отримати таким способом алюміній практично неможливо. Цей метал у чистому вигляді не зустрічається, отримання реальне тільки з окису, найкраще розчинення якого характерне саме кріоліту. Що стосується ефективності електролізу, то вона не залежить від того, яка сировина бралася для роботи — природна чи синтетична[6].

Рисс Йосип Григорович відомий український вчений-хімік під його керівництвом вдосконалювалась технологія виробництва «кріоліту», що дозволило збільшити випуск дефіцитного алюмінію.

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. C A. P. Norwegische titanerze und andre neue fossilien // Allgemeines Journal der Chemie / за ред. A. N. Scherer — 1799. — Т. 2. — С. 502–502.
  5. Кріоліт - опис мінералу / Криолит - описание минерала.
  6. Кріоліт: застосування та властивості.

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Кріоліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Кріоліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.