Івіттуут
Івіттуут (гренл. Ivittuut), стара назва Івіґтут (дан. Ivigtut) — поселення в Південній Ґренландії, єдине у світі промислове родовище кріоліту.
До 2009 року було центром однойменного муніципалітету.
Клімат
Івіттуут знаходиться у зоні арктичних пустель. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 9,4 °C (49 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -7,8 °С (18 °F).[2]
Клімат Івіттуута | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Абсолютний максимум, °C |
13 | 14 | 15 | 16 | 23 | 30 | 23 | 21 | 21 | 19 | 17 | 15 | 30 |
Середній максимум, °C | −4 | −3 | 0 | 3 | 8 | 12 | 13 | 12 | 8 | 4 | 0 | −2 | 4 |
Середня температура, °C | −7 | −7 | −4 | 0 | 4 | 7 | 9 | 8 | 5 | 1 | −2 | −5 | 2 |
Середній мінімум, °C | −11 | −11 | −8 | −4 | 0 | 3 | 5 | 5 | 2 | −1 | −5 | −8 | −2 |
Абсолютний мінімум, °C |
−27 | −28 | −27 | −20 | −10 | −2 | 0 | −1 | −5 | −12 | −12 | −26 | −28 |
Норма опадів, мм | 80 | 60 | 80 | 60 | 80 | 80 | 70 | 90 | 140 | 140 | 110 | 70 | 1130 |
Джерело: Weatherbase |
Історія
Відкрите 1806-го, розробка ведеться з 1856.
Видобуток корінних руд припинився у 1962 в зв'язку з виснаженням запасів.
Характеристика
Рудне тіло було складене головним чином сидерит-кріолітовою породою (кріоліт, сидерит, кварц, сульфіди). Загальні запаси руди становили бл. 3,5 млн т.
У Івіттууті (Південно-Західна Ґренландія) довгасте штокове тіло сидерито-кріолітового складу укладене в апікальній частині куполовидного штоку лейкократових дрібнозернистих порфировидних гранітів, що залягають в ґнейсових породах брекчій. На поверхні сидерито-кріолітове тіло має 115 м в довжину і 30 м завширшки, на глибині шток розширяється. У приконтактовій частині кріолітового тіла в граніті спостерігається складна мережа жил кварцово-мікроклінового пегматиту. Основна маса пегматитових жил зосереджена біля південного контакту кріолітового тіла. На заході і півночі кріоліт значною мірою безпосередньо контактує з гранітом. Крайова частина кріолітового штоку утворює так звану «приконтактову шкаралупу», складену великими уламками вмісних пегматитів і гранітів, зцементованих кварцово-кріолітовим агрегатом. Апофізи кріолітового тіла перетинають пегматити, а в гранітах спостерігаються каситерито-кварцові і кріоліто-кварцові жили. У сидерито-кріолітовому тілі Івіттуута в середньому міститься кріоліту 70-80 %, сидериту — 15-20 %, кварцу — 1-2 %, сульфідів — 1-2 %. Дуже характерні зрощення кріоліту і сидериту: дрібніші зерна сидериту розташовуються вздовж границь між великими зернами кріоліту. У пегматиті відмічені псевдоморфози кріоліту по графічним вросткам кварцу. У кріолітовому тілі Івіттуута зустрічаються ділянки, збагачені тонкими лусочками парагоніту і мусковітом, порцеляновим мікросферолітовим топазом, флюоритом, піритом, хіолітом, веберитом, стенонітом і ярлітом. На цих ділянках кріоліт набуває темного забарвлення. Пізнішими утвореннями є друзи ступінчастих псевдокубічних кристалів кріоліту на стінках відкритих тріщин, а також продукти його заміщення — томсеноліт, пахноліт і ральстоніт, які приурочені до тріщин в кріоліті.
Технологія розробки
Розробка родовища велася відкритим способом. Модернізація технології збагачення руд дозволила переробляти рудні відвали.
Примітки
Джерела
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- https://web.archive.org/web/20070628231121/http://home19.inet.tele.dk/koknr1/ivigtut.html