Кузьмин (Красилівський район)
Кузьми́н — село в Україні, в Хмельницькому районі Хмельницької області. Населення становить 1894 людини. Орган місцевого самоврядування — Кузьминська сільська рада. Село розташоване на берегах р. Случ (притока Горині).
| село Кузьмин | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Хмельницька область | ||
| Район/міськрада | Хмельницький район | ||
| Рада | Кузьминська сільська рада | ||
| Код КАТОТТГ | UA68040510030059373 | ||
| Облікова картка | картка | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1480 | ||
| Населення | 1894 | ||
| Площа | 5,01 км² | ||
| Густота населення | 404,79 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 31047 | ||
| Телефонний код | +380 3855 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 49°41′54″ пн. ш. 27°04′41″ сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
269 м | ||
| Водойми | р. Случ | ||
| Найближча залізнична станція | з. п. Кузьмин | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 31047, Хмельницька обл., Красилівський р-н, с. Кузьмин, вул. Центральна | ||
| Карта | |||
  Кузьмин | |||
 Кузьмин | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Історія
На околиці села виявлено сліди давньоруського поселення 11-13 ст. З середини XIV ст. — центр Кузьминської округи, пізніше (XV ст.) — Кузьминської волості.
Перша писемна згадка про село датується 1462 р. З 1480 р. відомі кузьминські став і млин.
В 1517 р. стає містечком з наданням магдебурзького права. З того ж року стає відомим кузьминський ярмарок. Входило до складу заснованої Янушем Острозьким Острозької ординації.[1]
Власниками села були послідовно: до 1517 р. — великий литовський князь, з 1517 до 1620 р.р. — князі Острозькі, з 1620 до 1673 р.р. — кн. Заславські, з 1675 по 1720 р.р. — кн. Любомирські, з 1720 по 1776 р.р. — кн. Сангушки, з 1776 по 1778 р.р. — К. Шидловський, з 1778 по 1800 р.р. — кн. Любомирські, з 1800 по 1821 р.р. — графиня К. Жевуська, з 1821 до 1854 р.р. — комісія по боргах графині Жевуської, з 1854 до 1902 р.р. — барони де Шодуари, з 1902 по 1905 р.р. — В. А. Римський-Корсаков, з 1905 по 1917 р.р. — В.А Римський-Корсаков та його спадкоємці і Е. Маньковський.
У 1629 р. в Кузьмині було 125 димів (дворів). У 1703 р. за участь у повстанні С. Палія та Самуся був арештований війт Кузьмина.
1778 р. в містечку налічувалося 282 будинки, діяло 6 корчем. У 1825 р. тут діяла підпільна група «Товариства об'єднаних слов'ян».
У XIX ст. в містечку проводилося 12 ярмарків, працювало З водяні млини, кілька вітряків, ґуральня, цегельня, 3 корчми, трактир.
З 1869 р. функціонувало однокласне народне училище, з 1892 р. — жіноча церковно-парафіяльна школа. Під час проведення викупної операції селяни Кузьмина відмовлялися приймати уставну грамоту. Духовні запити населення задовольняли православна церква та єврейська синагога.
У 1905 р. селяни Кузьмина не дозволяли встановлювати межові знаки службовцям Е. Маньковського. З того року в селі діяв дитячий притулок.
Населення Кузьмина у 1913 р. становило 4262 людини.
У 1919 р. на березі кузьминського ставка червоними козаками В. Примакова було розбито дивізію військ УНР.
У роки НЕПу тут діяли сільськогосподарське, кредитно-кооперативне, бурякове, рибоводне, споживче, скотарсько-молочарське товариства. В 1924 р. в Кузьмині створили комуну і сільгоспартіль, які швидко розпалися. Функціонували олійня, декілька крупорушок та круподерток, дві вапнярки, дві цегельні, ковбасня, водяний та паровий млини тощо. Населення у містечку налічувалось більше 4600 людей
У 1930 р. у Кузьмині пройшла «волинка». Розкуркулено 68 дворів. Село (з 1935 р.) відоме своїми п'ятисотеницями. Репресовано понад 20 чоловік.
На фронтах Німецько-радянської війни загинуло 208 чол., жертви серед мирного населення склали 268 чол.
З кінця 50-х до початку 90-х р.р. колгосп «Росія» — одна з найстабільніших сільгоспартілей району.
На початку 90-х років жителі Кузьмина взяли активну участь у Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року та президентських виборах. Більше 90 % виборців сказали «так» існуванню незалежної Української держави.
Продовжує триматися на плаву й селянська спілка, хоч їй приходиться все тяжче. Нелегкі часи переживає й кузьминський відділок Антонінського рибцеху, у якого катастрофічного не вистачає коштів для проведення очистки місцевого проточного озера.
Сьогодення
В сьогоденні, у селі діє СК «Кузьминський», ССТ, рибна дільниця, медамбулаторія, середня школа, 7 магазинів, аптека, пошта, АТС. Неподалік від села розташований Кузьминський заказник.
Символіка
Герб
Затверджений в листопаді 1998 року рiшенням сесії сільської ради. Автор — В. Ільїнський.
Щит поділений перекинуто-вилоподібно. У першій частині в червоному полі срібний лапчастий хрест; у другій — в лазуровому полі золоте сонце. В третій — в зеленому полі золотий напнутий лук з золотою стрілою, обернений донизу. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний червоною міською короною з трьома вежами.
Відомі люди
- Бенюк Василь Олексійович (* 1959) — доктор медичних наук професор, заслужений діяч науки і техніки України.[2]
- Веселовський Сергій Феофанович — член Української Центральної Ради.
- Глібчук Валентина Антонівна — Член Національної спілки журналістів України. Народилася 11.02.1950 р., с. Кузьмин Городоцького району Хмельницької області. Закінчила факультет журналістики Львівського ордена Леніна держуніверситету ім. Івана Франка. Працювала у редакції райгазети «Радянські Карпати» (смт Путила Чернівецької області). Навчалася у ВПШ у Києві. Продовжила журналістські діяльність у редакції незалежного тижневика «Вільна бесіда» (м. Чернівці), відтак на посаді редактора телекомпанії ТВА.
Примітки
- Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 485. (пол.)
- Указ президента України 254—2020
Посилання
- Погода в селі Кузьмин
- Kuźmin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 9. (пол.)