Куликівка (смт)

Як село Куликівка була заснована в середині XVII ст. і приписана до Салтиково-Дівицької сотні Ніжинського полку. Більшу частину населення складали козаки[2]. На початку XVІІІ ст. село стало ранговим і передавалось полковому судді Роману Лазаревичу, затим сотнику Григорію Романовському і, пізніше, судді Семену Чуйкевичу[3].

1859 року у козацькому, казенному та власницькому селі, Чернігівського повіту Чернігівської губернії, мешкало 1373 особи (649 чоловічої статі та 724 — жіночої), налічувалось 228 дворових господарств, існувала православна церква та сільська розправа[4]. З 1855 року в селі діяла двокласна приходська школа, яка до 1879 року не мала власної будівлі, і розташовувалась в селянському домі.

У 1875 році відкрили земську лікарню[2].

Станом на 1885 рік у колишньому казенному та власницькому селі Салтиково-Дівицької волості мешкало 1518 осіб, налічувалось 273 дворових господарства, існували православна церква, школа, 2 постоялих будинки, 3 лавки, 40 вітряних млинів і 5 маслобійних заводів[5].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2258 осіб (1091 чоловічої статі та 1167 — жіночої), з яких 2241 — православної віри[6].

На межі ХІХ-ХХ ст. в селі активно розвивалась підприємницька діяльність. Тут діяли винокурня Селецьких, завод цегли, паровий млин, маслобійня. З 1893 року повз село почали їздити вузкоколійні потяги, оскільки залізнична колія Чернігів-Крути проходила через Куликівку. Завдяки залізниці місцеві жителі їздили на базари Чернігова та Ніжина (Свого базара на той час в Куликівці не було)[2].

У 1909 році в селі з'явилась чотирикласна школа, яку відвідували близько 100 учнів.

Перший радянський період в історії Куликівки припав на січень-лютий 1918 року. Друге захоплення села більшовиками відбулось 10 січня 1919 року силами Таращанського полку. Радянські перетворення почали зі створення ревкома у складі 5 осіб на чолі з П. Т. Хорошком. Через місяць в селі обрали раду. З жовтня 1919 року село на три місяці перейшло під управління білогвардійців, тому остаточне встановлення радянської окупації відбулось лише 2 січня 1920 року із обранням нової сільради на чолі з Дзюбою П. В. і ревкому[2]. З цього моменту на Куликівку почали поширювати господарські методи воєнного комунізму.

З 1920 року Куликівка стала волосним центром. З 1923 — центром району. Тоді ж в селі з'явився клуб, а через два роки — семирічна школа. У 1924 році в селі провели сільськогосподарську виставку[2].

Рівень господарства станом на 1913 рік в селі змогли відновити лише в кінці 1920-х років. Відновили занедбані млин, цегляний завод і маслобійню. Масову колективізацію мешканці зустріли повстаннями вже у 1929 році, які супроводжувались підпалами партійних будівель.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років помер щонайменше 21 житель селища[7].

У 1935 році в Куликівці було зведено льонозавод, продукція якого, у післявоєнний час, йшла на експорт в Угорщину[8]. Його працівники брали участь у з'їзді передовиків льоноводства в Москві у 1936 році. З 1938 року запрацював маслозавод[2].

З 8 вересня 1941 року Куликівка потрапила під німецьку окупацію. Німецька адміністрація розташувала у сільській школі в'язницю.

З листопада 1941 року їм протистояла підпільна організація, яка у 1943 році долучилась до партизан.

Окупація завершилась звільненням села 18 вересня 1943 року. До 1945 року було відновлено льонозавод, з 1946 року почала діяти електростанція, будинок культури, готель і т. ін. До кінця 1950 року запрацювала нова лікарня. Маслозавод отримав нову будівлю у 1954 році[2].

У 1960 році Куликівка отримала статус селища міського типу.

В райцентрі є молочний завод ПрАТ «Куликівське молоко». Розміщується за адресою вул. 8 Березня 18 а.

Також в райцентрі розміщується офіс СФГ «Колос».[9]

В Куликівці є середня школа і Куликівський професійний аграрний ліцей.[10]

• 
  Гуртожиток Куликівського професійного аграрного ліцею
• 
  Куликівський професійний аграрний ліцей у 2014 році

В центрі селища знаходиться Михайлівський храм.

• Сніжок Ігор Сергійович (1973—2015) — полковник Збройних сил України, учасник оборони Вітчизни від російських агресорів;
• Мурза Степан Семенович;
• Гуз Марк Дмитрович;
• Труш Віктор Владиславович — політик і підприємець, голова СФГ «Колос», найбільшого у Куликівському районі виробника м'ясопродуктів та заморожених напівфабрикатів.

• 
  Будинок біля залізничного вокзалу
• 
  Біля залізничного вокзалу
• 
  Базар у центрі
• 
  Молитовний дім
• 
  АЗС зі сторони Жуківки
• 
  Озеро у центрі
• 
  Будинок культури
• 
  Новий 5-ти поверховий будинок по вулиці Миру
• 
  Меблевий салон "Лілея"
• 
  Типовий двоповерховий будинок
• 
  Автобусна зупинка
• 
  Магазини

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

• Облікова картка^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Банк даних Державної служби статистики України(укр.)
• Cities & towns of Ukraine(англ.)(укр.)