Куликів (Кременецький район)

Поблизу Куликова виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту й давньоруської культури.

За історичними даними перша писемна згадка про село Куликів, що належала Петру Яновичу Монтигердовичу – луцькому старості датується 1493–м роком. Крім Куликова йому належали села Дунаїв та Рудка. Після смерті успадкувала внука – Ганна Кішка. Сини пані Ганни: Микола та Ян Радзівіли у 1534 році продали всі ці села Віленському єпископу – сину короля, який на той час володів містом Кременцем та деякими навколишніми селами. А в 1536 році. ці надбання дісталися королеві Боні, що проживала у Кременецькому замку.

У зв'язку з тим у реєстрі Кременецького замку за 1545 рік згадується село Куликів в якому проживало 4 селянських сім»ї.

У переліку замкових сіл та людей при Кременецькому замку (дані за люстраціями 1542, 1545, 1552 рр): Куликів ( 4 тяглих; те ж; дворищ 2, димів 2, огородників 4, на волі димів 7);[2]

Після так званої Лівонської війни з'явилися перебіжчики з Московії і у 1563 році село Куликів належало трьом перебіжчикам: Омеляну Ушакову, Захарію Мубятишу, Леву Зверєву. За кілька років перший із них придбав частки другого і третього, укорінився і започаткував новий шляхетський рід Ушакових-Куликівських.

У жовтні 1846 року, під час подорожі в складі археологічної експедиції, проїздом до Почаєва, с. Куликів відвідав Т. Г. Шевченко і написав поему «Варнак».

Була польська, потім німецька окупації, радянська влада, у даний період незалежна Україна.

22 жовтня 1944 року в селі Куликів народився Анатолій Багнюк — філософ, автор ряду книг і підручників із філософії, історії символіки, збірки байок та гуморесок.

У 2009 році збудований і відкритий перший в районі пам'ятний знак «Борцям за волю України».

13 жовтня 2018 р., у ході архіпастирського візиту на Тернопільщину, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Чин освячення новозбудованого храму на честь Покрови Божої Матері.

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[3]:

Дерев'яна церква обмурована піноблоком

Церква святої Покрови.

1742 року Куликові була збудована велика гарна церква. В часи Першої Світової війни, коло Австрійські війська знаходилися під горою “Гостра”, а Російські вздовж річки Іква на церкву впав снаряд, церква згоріла. Близько 1918 року на її місці збудували маленьку каплицю. Церкви колись будували у вигляді хрестів, і у вигляді кораблів. Куликівська каплиця належала до другого типу, потім добудували з боків місце для співаків і для панахид. Таким чином церква стала мати вигляд хреста. Пізніше добудували дзвіницю, а за Радянського Союзу розширили вівтар. І церква більше не змінювала своєї форми.

Пам'ятки історії: У 2009 році збудований і відкритий перший в районі пам'ятний знак «Борцям за волю України».

Знаходиться дерев'яна церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці, збудована в році.

13 жовтня 2018 р., у ході архіпастирського візиту на Тернопільщину, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Чин освячення новозбудованого храму на честь Покрови Божої Матері.[4]

Діють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.

• Грищук М., Хаварівський Б. Куликів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. —. — ISBN 966-528-199-2.