Кульчинський Олесь Богданович

Кульч́инський Ол́есь Богд́анович (нар. 24 липня 1980, Кременець, Тернопільщина) — український сходознавець, тюрколог, перекладач, публіцист, доктор філософії в тюркології та кандидат філологічних наук.

Кульчинський Олесь Богданович
Народився 24 липня 1980(1980-07-24) (41 рік)
Кременець, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність перекладач, орієнталіст, тюрколог, публіцист
Alma mater Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2003) і Стамбульський університет
Науковий ступінь доктор філософії і кандидат філологічних наук
Нагороди

Біографія

Народився 24 липня 1980 року в м. Кременець на Тернопільщині. Закінчив Інститут філології Київського національного університету (2003) та Інститут тюркологічних студій при Стамбульському університеті. У 2005 році нагороджений премією ім. Миколи Лукаша журналу іноземної літератури «Всесвіт»

Творчість

Перекладає з ряду східних мов: турецької, османської, кримськотатарської, урумської та фарсі, також з англійської. Переклав українською мовою найвідоміші твори нобелівського лавреата з Туреччини Орхана Памука, а також романи та оповідання низки інших класичних і модерних тамтешніх авторів. Сприяє популяризації української літератури в Туреччині. Досліджує османо-українські відносини XVII століття. Окрім минувшини, стежить за сучасною політичною ситуацією в Туреччині, зокрема за розвитком відносин Анкари, Києва та Москви в умовах військового конфлікту України та Росії.[1]

Основні переклади
  • Шаміль Алядін «Кримське ханство та його відношення з Україною, Росією та Польщею в сер. 17 ст.» (з кримськотатарської; журнал «Кур'єр Кривбасу», 2011)
  • Більге Карасу «Сад спочилих котів» (з турецької, Харків, «Фоліо», 2010)
  • Орхан Памук «Мене називають червоний» (з турецької, Харків, «Фоліо», 2007)
  • Орхан Памук «Сніг» (з турецької, Харків, «Фоліо», 2006)
  • Орхан Памук «Музей невинності» (з турецької, Харків, «Фоліо», 2009)
  • Орхан Памук «Чорна книга» (з турецької, Харків, «Фоліо», 2013)
  • Орхан Памук «Нове життя» (з турецької, Київ, журнал «Сучасніть», № 1-4)
  • Ільбер Ортайли. Османи на трьох континентах (публікації з історії Туреччини) — Київ: Ніка-Центр, 2019.
  • Перські казки (з фарсі; Київ, журнал «Всесвіт», 2013)
  • Мустафа Наїма «Перемога велика Мегмеда Гірая Хана над кафірами московськими» (з османотурецької мови та коментар — Київ, збірник «Україна і Схід: Діалог цивілізацій» на пошану Ю. Кочубея)
  • Мустафа Наїма «Історія Наїми» (переклад з османотурецької (спільно з О. Галенком), вичитка, стилізація та редакція (спільно з Олегом Жупанським), Київ, Видавництво Жупанського, 2016).
  • Фират Яша. Типологія бахчисарайських осель та кварталів (1650—1675). Україна в Центрально-Східній Європі. — Т. 18, Київ, 2018. — с. 183—200.
  • Хаджи Алі-ефенді «Таріх-е Каманіче» (з османотурецької мови та коментар — Київ, журнал «Сходознавство», 2012)
  • Олесь Кульчинський. Василь Дубровський (1897—1966): посмертний сховок на турецьких аркушах. Всесвіт, 2019 р. — N 9/12. — С.212-223.
  • Маріо Леві «Стамбульська казка» (з турецької, Харків, «Фоліо», 2017)
  • Іскендер Пала. Смерть у Вавилоні, кохання у Стамбулі — Харків: «Фоліо». — 2019.
  • Азіз Несін. — «Чи не парле ви, бува, по-французькому?» — «Всесвіт», № 9-10. — Київ 2005.
  • Гюнтекін Решат Нурі. «Адвокат». — «Всесвіт». 2007. — N11/12. — С.133-135.
  • Рефік Халіт Карай. — «Лахмітник». — «Всесвіт», № 1-2. — Київ 2004.

Примітки
  1. Оксана Кротюк. «Драгоман» – у цифрах, іменах та світлинах | НСПУ (ru-RU). Процитовано 15 серпня 2021.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.