Куц Володимир Петрович

Володи́мир Петро́вич Куц (7 лютого 1927, Олексине, Тростянецький район, Сумська область 16 серпня 1975, Москва) — радянський легкоатлет-стаєр 1950-х років, дворазовий олімпійський чемпіон 1956 року у бігу на 5 та 10 км, заслужений майстер спорту СРСР (1954). У 1956 та 1957 роках його визнавали найкращим спортсменом світу. Багаторазовий рекордсмен світу з бігу на 5000 м і 10000 м (1954—1957 роки). Десятиразовий чемпіон СРСР.[4]

Володимир Куц
Куц Володимир Петрович
Загальна інформація
Національність українець
Громадянство  СРСР
Місце проживання Москва
Народження 7 лютого 1927(1927-02-07)[1][2][…]
Олексине, Тростянецький район, Сумська область
Смерть 16 серпня 1975(1975-08-16)[2][3] (48 років)
Москва, РРФСР, СРСР
·передозування барбітурату і спирти
Поховання Преображенське кладовище
Причина смерті передозування барбітурату і спирти
Зріст 172 см
Вага 65 кг
Батько Петро Олексійович Куц
Мати Ганна Василівна Куц
Дружина Раїса Полякова
Спорт
Країна СРСР
Вид спорту Легка атлетика (стаєр)
Дисципліна Біг на 5 та 10 км
Спортивне звання Заслужений майстер спорту СРСР (1954);
Найкращий спортсмен світу (1956 та 1957)
Тренери Л. Хоменков, А. Чикін, Г. Нікіфоров
Завершення виступів 1959
Участь і здобутки
Особисті рекорди 800 м 1.56 (1957)
5000 м 13.35,0 (1957) WR*
10 000 м 28.30,4 (1956) WR*
Годинний біг 17,0607 (1951)
3000 м з/п 9.48,2 (1951)
 Куц Володимир Петрович у Вікісховищі
Нагороди

Легка атлетика
Представник  СРСР
Олімпійські ігри
Золото Мельбурн 1956 5000 м
Золото Мельбурн 1956 10000 м
Чемпіонат Європи
Золото Берн 1954 5000 м
Крос «Юманіте»
Бронза Париж 1954
Золото Париж 1956
Золото Париж 1957
Державні нагороди
Заслужений майстер спорту СРСР

Біографія

Народився в сім'ї робітників цукрового заводу. Навчався у сільській школі. У дитинстві мріяв стати лижником.[5]

Учасник Другої світової війни Володимир Куц почав бігати в 1945 році будучи матросом Балтійського флоту серед усього іншого на орендній території Порккала-Удд, Фінляндія. По-справжньому його спортивна кар'єра почалася в 1951 році під керівництвом досвідченого тренера Леоніда Хоменкова. Виступав за СКА і ЦДКА/ЦДСА. Навчався в Ленінградському інституті фізкультури імені Лесгафта[4].

У 1953 році Куц вперше завойовує звання чемпіона СРСР. Міжнародне визнання до маловідомого спортсмена прийшло 1954 року на чемпіонаті Європи в Берні, коли він став чемпіоном з бігу на 5 тисяч метрів, встановивши світовий рекорд. Другим був англієць Кріс Чатавей.

«Ти тримаєш його, Крісе!»

Восени 1954 року Кріс Чатавей зустрівся з Куцем в Лондоні в матчі Лондон-Москва. Біг проходив для Чатавея важко. Крик Банністера «Ти тримаєш його, Крісе!» на 10 колі привів його до тями. Чатавей зрозумів, що Куцеві не легше, ніж йому, і переміг з новим рекордом світу 13.51,6. За тиждень Куц повернув собі рекорд світу

Олімпійські ігри 1956 в Мельбурні

В 1956 році на Олімпійських іграх у Мельбурні 29-річний Володимир Куц виграв обидві стаєрські дистанції.

Основним противником Куца на «десятці» був британський бігун Гордон Пірі. Незадовго до Олімпіади Пірі відібрав у Куца світовий рекорд в бігу на 10 000 метрів, причому тоді він обіграв Володимира ривком на самому фініші. Куц врахував помилки і ретельно підготувався до протистояння з британцем. Під час бігу на 10 000 метрів Володимир запропонував тактику «рваного бігу», постійно прискорюючи і уповільнюючи темп. У результаті противник прийшов до фінішу лише восьмим і абсолютно виснаженим, а Куц фінішував першим з новим олімпійським рекордом 28.45,6 сек. За легендою, Пірі так згадував той біг:

Він вбив мене своєю швидкістю і зміною темпу. Він дуже хороший для мене. Я б ніколи не зміг бігти так швидко. Я ніколи не зміг би побити Володимира Куца. Мені не треба було бігти десять тисяч метрів.[6]

У бігу на 5000 метрів Куц також переміг з новим олімпійським рекордом — 13.39,6 сек. На закритті Олімпіади Володимиру Куцу випала честь бути прапороносцем збірної СРСР. Володимир Куц — перший олімпійський чемпіон серед радянських легкоатлетів. Нагороджений орденом Леніна, медаллю «Ветеран праці» та іншими медалями.[4]

Біг легендарного російського стайєра Володимира Куца зробив для зближення народів набагато більше, ніж корпус наймайстерніших дипломатів

— З австралійської преси 1956 р.[7]

Після спортивної кар'єри

Останній світовий рекорд Куца на 5000 метрів — 13 хв. 35,0 сек, встановлений в 1957 році, протримався вісім років.

Спортивна кар'єра Володимира Куца закінчилася швидко, в 1959 році через серйозні проблеми зі здоров'ям та постійні порушення режиму він був змушений покинути доріжку і перейти на тренерську роботу. Відомо, що Куц серйозно страждав від наслідків своєї бігової кар'єри[8], у нього була виявлена проникність капілярів, а в 1972 році він пережив інсульт. Хвороби, в минулому знаменитого спортсмена, поглиблювалися хронічним алкоголізмом.[9]

Володимир Куц помер 16 серпня 1975 року, ймовірно внаслідок самогубства, оскільки перед смертю прийняв завелику дозу снодійного і запив ліки горілкою[9].

Похований на Преображенському цвинтарі Москви.

Досягнення

Виступи на змаганнях

Міжнародні змагання
Рік Змагання Місто Місце Дистанція Результат Дата
1953 Всесвітній фестиваль молоді Бухарест II 5000 м 14.04,0
II 10 000 м 29.41,4
1954 Чемпіонат Європи Берн I 5 000 м 13.56,6
1956 Літні Олімпійські ігри Мельбурн I 5 000 м 13.39,6
I 10 000 м 28.45,6

Чемпіонати СРСР

Рік Місто Дистанція Результат Дата Місце
1952 Ленінград 5000 м 2430 серпня 6
10000 м 2430 серпня 7[10][11]
1953 Москва 5000 м 14.02,2 2325 серпня I
10000 м 29.49,4 2325 серпня I
1954 Київ 5000 м 14.15,0 1316 вересня I
10000 м 29.21,4 12 вересня I
1955 Тбілісі 5000 м 14.08,6 1317 листопада I
10000 м 29.47,0 1317 листопада I
1956 Москва 5000 м 13.42,2 616 серпня I
10000 м 28.57,8 5 серпня I
1957 Москва 5000 м 13.48,6 2 вересня I
10000 м 29.10,0 31 серпня II
крос 8 км 23.36,4 27 жовтня I
1958 Таллін 5000 м 19 липня 8[12]

Пам'ять

У Тростянці встановлено пам'ятник Володимиру Куцу на стадіоні його імені.

Пам'ятник Володимиру Куцу

Примітки

  1. Куц Владимир Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Eesti Spordi Biograafiline Leksikon
  4. Профіль в залі слави НГУ ім. Лесгафта (рос.)[недоступне посилання з квітня 2019]
  5. КУЦ ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ. resource.history.org.ua. Процитовано 22 листопада 2021.
  6. Биография Владимира Куца (рос.). Архів оригіналу за 18 грудня 2007. Процитовано 24 квітня 2012.
  7. Владимир Куц: Умру, но выиграю - Газета «Советский спорт» (рос.). Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 24 квітня 2012.
  8. Олимпийские чемпионы из СПб (рос.). Архів оригіналу за 23 листопада 2007. Процитовано 24 квітня 2012.
  9. Владимир Петрович Куц / Vladimir Petrovich Kutz(рос.)
  10. Кардашов, 1980, с. 120.
  11. Теннов та 1987, 6, с. 65.
  12. Теннов, 1987, с. 161.

Посилання

Джерела та література

Література

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
  • Дитячі роки Володимира описані в книзі для дітей «Національний олімпійський комітет України про легку атлетику та Володимира Куца, Юрія Сєдих, Валерія Борзова, Сергія Бубку, Наталю Добринську» / О. Мащенко. — 2-ге видання, доповнене — Київ : Грані-Т, 2011. — 104 сторінки. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-465-276-3
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.